Паннвіц Гельмут, фон (1898-1947) — німецький військовий діяч, командир російської добровольчої дивізії військ СС (1943-44), командир 15-го кавалерійського (російського козацького) корпусу військ СС, козацький отаман, генерал-лейтенант військ СС. Народився в с. Бацановиц у Сілезії (тепер це територія Польщі), походив з прусських дворян. Володів російською мовою. Закінчив кадетський корпус (1914) і під час Першої світової війни воював на Західному фронті. На знак протесту проти умов ганебного для Германії Версальського договору, разом з групою інших офіцерів подав у відставку, але в 1934 знову став військовим. Командував військовими підрозділами під час війни з Польщею (1939) та Францією (1940). В 1941 був командиром головного ударного загону 45-ої німецької піхотної дивізії вермахту на Східному фронті. З його ініціативи в 1943 почалося створення козацьких частин у складі військ СС, в яких він нерідко з’являвся в козацькій формі (в черкесці та папасі). В квітні 1943 з російських козаків-добровольців, які не бажали відродження в своїх краях радянської влади та ненавиділи її за фізичне винищення та юридичну ліквідацію козацтва, сформував Козацьку добровольчу дивізію. Взимку з 1943 на 1944 роки дивізія діяла на території Югославії проти прокомуністичної партизанської армії Й. Тіто. Під час придушення партизанського руху опору російські козаки відзначалися своєю жорстокістю. В 1944 його кавалерійський козачий корпус перейшов у підпорядкування СС, а фон Паннвіцу надано чину группенфюрера СС (генерал-лейтенанта). На початку 1945 був обраний походним отаманом «Козацького стану», тобто всіх козаків, що перебували на контрольованій німцями території. Намагався врятувати козаків від видачі їх радянській окупаційній адміністрації. По тому, як англійці видали СРСР кілька тисяч козаків, він вирішив розділити їх долю і наполіг, щоб його теж передали росіянам. Фон Паннвіца було видано союзниками радянському командуванню. 16 січня 1947 Військовою колегією Верховного Суду СРСР він був засуджений до страти і вже наступного дня повішаний. В усій радянській літературі про нього писали як про генерала-карателя, що відзначався особливою жорстокістю, замовчуючи той факт, що його дивізію козаків-добровольців було сформовано саме тому, що козаки ненавиділи радянську владу, її НКВСівців за жорстокі розправи та репресії проти російського козацтва.
23 квітня 1996 Головна військова прокуратура Російської Федерації реабілітувала генерала фон Паннвіца. У реабілітаційній довідці, виданій прокуратурою, мовилося: «З ’ясовано, що генерап-лейтенант фон Паннвіц в період Великої вітчизняної війни був громадянином Німеччини, військовослужбовцем німецької армії і виконував свої військові обов ’язки». Проте 28 червня 2001 року Управлінням реабілітації жертв політичних репресій Головної військової прокуратури рішення про реабілітацію фон Паннвіца було скасовано. Та на захист фон Паннвіца виступили колишній помічник Головного військового прокурора Російської Федерації В. Крук (який і підписував довідку про реабілітацію) та російський письменник Б. Алферьєв, які видали книжку «Походный атаман батька фон Паннвиц», низка інших громадських діячів. В 1998 в Москві, біля храму Всіх Святих споруджено пам’ятник з написом «Воинам русского общевоинского союза, русского корпуса, казачьего стана, казакам 15 каваїерийского корпуса, павшим за веру и отечество», тобто цей пам’ятник, який увічнює подвиг ініціатора створення та командиру цього корпусу і стану группенфюрера СС фон Паннвіца, а також отаманів козацьких військ СС П. Краснова, А. Шкуро, Г. Доманова, Султан-Гирей-Клича… Після встановлення цього пам’ятника, офіційна російська пропаганда та російські націонал-шовіністи в Україні різко посилили пропагандистський наступ проти визнання українським народом Української Повстанської Армії як повноправного учасника Другої світової війни, борця за незалежність України.