Завдяки такій упертій, повній посвяти праці духівників, що не раз довгі роки витрачали на переписування однієї книги, повстала на Україні багата література перекладів.
Можна в ній визначити ось які роди: книги св. Письма, писання отців церкви, збірники, твори наукового змісту, апокрифи, повісті.
Із книг св. Письма-євангелії існували двох типів: т. зв. ”Апракос“ (тобто такі, в яких читання розкладається по неділях з увагою на церковне богослужіння) і четвероєвангелії з розкладом матеріалу по євангелістах. Найдавнішим списком Євангелії на українській землі є Остромирова євангелія з 1056 і 1057 рр. Назву має ця Євангелія від новгородського посадника, Остромира, для якого її написано. Але повстала вона в Києві, тому вважаємо її за українську пам’ятку. Євангелії з поясненнями отців церкви звалися «учительними», тексти апостольських листів і псалтирів з поясненнями — звалися «толковими» апостолами, чи ’’толковими» псалтирями. Улюбленими книжками були псалтирі. їх залюбки читали давні українці, виучували напам’ять і користувалися ними в різних життєвих хвилинах (вживали поодинокі вислови, як приказки, проганяли при допомозі їх недуги, ворожили долю). І в пізніших часах псалтирі були улюбленою лектурою. Доказом цього є ряд перекладів старозавітних псальмів на живу мову та поетичні переробки таких поетів, як Кониський, Куліш, Шашкевич («псальми Русланові»), Шевченко.
Поруч із св. Письмом в обсяг літературних перекладів входили писання святих отців церкви. Зокрема твори Івана Золотоустого, Єфрема Сирина й Івана Да-маскина були широко популярні. Є підстава думати, що твори Івана Золотоустого тому робили враження й тому подобалися, що цей письменник сильним поетичним словом проголошував ідеї, які для людей, що досі жили в поганстві, мали весь чар новини. Високо підніс він прапор християнської любови ближнього, закликав до неї, проповідував ідею альтруїзму. Існували окремі збірники повчань Івана Золотоустого, як «Маргарит», «Златоструй», «Златоуст». Наскільки писання Івана Золотоустого захоплювали проповіддю любові ближнього, настільки Єфрем Сирин жахливим образом смерті, пошесті, приходу антихриста впливав на уяву, наповняв людські серця тривогою, закликав до каяття та схиляв д,о того, щоб відрікалися світу, світових приман та розкошів і віддавалися аскетизмові. Цей письменник-песиміст, що не бачив ніякої принади в цьому світі, дуже вороже ставився до жіноцтва, вважаючи його причиною всякого лиха й нещастя.