Улюбленою лектурою перекладної літератури Київської русі з давен-давна були «збірники». Цих збірників було багато і вони мали різний характер. Були збірники релігійного змісту і збірники мішаного — релігійного і світського характеру.
Збірниками релігійного характеру були, крім двох збірників князя Святослава, ”3латая ціп“ («Золотий ланцюг»), «Ізмагард», мінеї, прологи й патерики.
Збірники кн. Святослава прийшли з Болгарії. На Україні переписано їх для чернігівського князя Святослава Ярославича — звідси і їх назва. Один із них вийшов у 1073 р., другий у 1076 р. Заповнюють їх уривки із св. Письма, творів отців церкви, деякі історичні відомості і показник «ложних» та «правдивих» книг. У другому збірнику е також повчання дітям Ксенофонта і Теодори, що послужили згодом зразком Володимирові Мономахові.
У збірнику з 1076. р.. цікава є стаття про читання книжок.
Автор радить читати книжки помалу „и тришьды обраштаяся о єсдиной главизне”. Тільки тоді приносить книжка користь. Щоб довести користь від читання книжок, автор користується ось якими порівняннями й образами; Узда є кермом і стримом для коня, для праведника — книги. Не будується корабель без цвяхів, ні праведник без читання книжок. Як людина в полоні лине думкою до батьків, так думки праведника линуть до читання книжок. Прикрасою для жовніра є зброя, для корабля вітрила, для праведника — читання книжок.
Подібне заохочування до читання книжок знаходимо також у збірнику ”Ізмарагд”, де в одному місці порівняно книжки з морською глибиною. „Книги бо глубины морья подобни, вт, ниже пониряюще бисерь износять драгій”… Цю думку передав Франко а збірці „Мій ізмарагд” такими словами;
«Книги — морська глибина,
«Хто в них пірне аж до дна,
«Той, хоч труду мав досить,
«Дивнії перли виносить».
Релігійними збірниками були також мінеї, прологи і патерики. Всі вони подавали життєписи святих тільки уклад цих життєписів скрізь був інший: у мінеях за місяцями на цілий рік, у патериках по окремих краях, у прологах в скороченні. Оскільки мінеї роблять враження романів про святих, переплетених різними легендами, настільки прологи завдяки своєму лаконізму нагадують збірку надмогильних написів.
З патериків на Україні відомі були: Синайський (інакше ”Лімонар“, або ”Луг духовний»), Скитський і Єрусалимський. Вони послужили джерелом та зразком при укладі українського Печерського Патерика.
Збірниками історичного характеру були хроніки, хронографи й палеї. Автори хронік подавали історичні факти по роках, так, як вони відбувалися, не дбаючи про те, щоб зв’язати їх у цілість. Розпочинали коротким переглядом подій від початку світу, по чім ближче й докладніше затримувалися на новіших часах. На Україні відомі були в перекладі на церковнослов’янську мову хроніка Івана Малали, письменника з VI і VII в. по Хр., що доводив історичні події до 563 р., хроніка Юрія Гамартола (Грішника), в якого перегляд історичних подій скінчився 842 роком, та Костянтина Манассії, що доводив історію до 1087 р. Палєї подавали перегляд старозавітньої біблійної історії, переплітаючи оповідання апокрифічними переказами.
Інший характер мали ”Пчели“. Були це збірники золотих думок, коротких висловів, що мали загальне значення. Поруч висловів, вийнятих із Святого Письма та писань отців церкви, були там також думки античних грецьких та римських письменників. Завдяки своєму різнородному змісту, дотепним помічанням про людську мудрість і глупоту, багатство і вбогість, про гордість і страждання — ”Пчели“ подобалися. їх залюбки люди читали й деякі думки засвоювали.
Ось якого роду й характеру були золоті думки, що їх читаємо в «Пчелах».
Золотоустий сказав: Птицям дав Бог пір’я і крила, тому в повітрі літають і від людських сітей тікають; людям дав Бог уміння писати й читати книжки, щоб на них найшов Господній страх, мудрість і розум і так вони оминули диявольських сітей.
В іншому місці: Іван Золотоустий сказав: Як сад-виноград не може видати доброго плоду, коли його не очистимо від сухого хворосту, так і горда людина не може спастися й розумною бути. Або: Мудрий Сирах сказав: Чоловіче, якщо мідяного перстня не вмієш на руці носити, то золотого ніколи на руку не клади. Так само якщо нужди й біди не ігри ймеш, то й у добрі не можеш жити. В іншому місці: Мудрий Аристотель каже: Як роса сохне від сонця, так і розумний чоловік гине від злої жінки. Або: Мудрий Аристотель каже: Чоловіче, чи ти старий, чи молодий, а хочеш узяти собі дружину, то не гляди ні її скарбу, ні краси її лиця, але найперше питай про її розум, бо розумна жінка всьому добру в своєму домі початком і навіки вірним приятелем для свого чоловіка і сторожем від усякого лиха.