Переяславська рада (1654) — рада представників козацтва та населення України, скликана за ініціативою Б. Хмельницького в Переяславі 8 січня 1654. На цій раді було прийняте рішення про возз’єднання (входження «під високу царську руку» царя Московії) України з Росією.
Росію на раді представляло посольство на чолі з боярином В. Бутурліним. Проти цього акту возз’єднання рішуче виступила українська православна Церква. Полководець І. Сірко відмовився підкорятися цьому договору і, на знак протесту, повів своїх козаків на Запоріжжя, де незабаром був обраний кошовим отаманом. Так само рішуче виступили проти цього, нав’язаного українському народові Б. Хмельницьким, возз’єднання Іван Богун, Йосип Глух та ряд інших полководців, військових та політичних діячів. Після ради Б. Хмельницький та його прибічники прийняли присягу на вірність царю Московії. (Докладніше про це читайте: Богдан Сушинський. «Козацька Україна: Хмельниччина», Одеса, 2004).
Переяславська рада (1654) (детальніше) — військова рада, яка відбулася у Переяславі 8 (18) січня 1654 р. Вона була скликана гетьманом Б. Хмельницьким у зв’язку з прибуттям московського великого посольства на чолі з боярином Василем Бутурліним, котре мало провести переговори щодо відносин із Українською державою. Це посольство зустрів 31 грудня 1653 року (за ст. стилем) переяславський полковник Павло Тетеря разом із місцевими сотником, отаманами та загоном козаків. Сам гетьман прибув до Переяслава 6 січня, дещо пізніше приїхали генеральний писар Іван Виговський та інша генеральна старшина з рядом полковників, сотників та отаманів. Спочатку відбулася неофіційна зустріч з Бутурліним у вузькому колі старшин. Потім (уранці 8 січня) відбулася таємна рада, на якій обговорили ряд питань, але їхній зміст і досі не прояснений. Ясно однак, що принаймні більшість присутніх старшин підтримали тоді ідею військового союзу з Московською державою проти Речі Посполитої. Було вирішено провести старшинську раду, на якій гетьман і старшина мали присягти цареві Олексію на вірність. Однак старшина розширила коло присутніх на раді за рахунок місцевих козаків та міщан, і всього на майдані зібралося до 300 осіб. Дана скромна цифра аж ніяк не свідчить про всенародність ради, на чому наголошував у своєму звіті — «статейному списку» — Бутурлін. На раді в Переяславі Б. Хмельницький з’явився під гетьманським бунчуком в оточенні генеральних старшин і полковників, у своїй промові він змалював украй тяжкий стан України після шестирічної кривавої війни, вказав, що єдиний порятунок — це піддатися під захист сильної держави, щоб одержати від неї військову допомогу. Із запропонованих варіантів (турецький султан, кримський хан чи московський цар) було обрано московського царя. Потім відбулася офіційна аудієнція з московським посольством. Посли передали Хмельницькому царську грамоту, яку дещо пізніше зачитав присутнім І. Виговський. У грамоті говорилося, що цар вирішив прийняти Військо Запорозьке під «свою високую руку» і дати йому допомогу «ратними людьми».