Перський похід (1722-1723). — Похід російських військ, на чолі з Петром 1, на береги Каспійського моря. Завдання походу: утвердити російську присутність на каспійському узбережжі.
Безпосереднім приводом для нього послужило те, що хтось там, у Персії, пограбував російських купців. Привід, звичайно, сміховинний, якщо зважити, що зграї грабіжників постійно чатували поблизу караванних шляхів, і напад на російських купців дивиною не був. Усього ж у поході взяло участь понад 50 тисяч бійців, значну частину яких становили козаки. Росіяни просувалися двома колонами: піхоту посадили в Астрахані на кораблі, на яких вона дійшла до Аграхансь-кої затоки в Дагестані. Кіннота ж подалася східним узбережжям і з’єдналася з десантниками вже поблизу затоки. Добувшись до Дербента, росіяни досить легко розбили слабко озброєне і не навчене військо місцевого правителя султана Махмуда. Отримавши в серпні 1722 ключі від Дербента, Петро І залишив у ньому російський гарнізон, а сам хотів продовжити похід, але море було занадто бурхливим, а кораблі почали давати течії, від яких зіпсувалися запаси продовольства. Не наважуючись у такій ситуації просуватися далі, в бік Персії, Петро 1 суходолом подався назад. На річці Сулак він заклав нову фортецю — Святий Хрест, яка мала визначати новий російський кордон. Подальшими операціями керував генерал Матішкін. Персія виявилася в складному становищі, оскільки з одного боку, насувалися росіяни, з іншого -турки, в липні 1723 росіяни захопили Баку і запропонували персидському шахові Тахмаспу військову допомогу в боротьбі з Туреччиною. Згідно з договором, якого було укладено в Петербурзі, Персія віддала Росії все західне та південне узбережжя Каспійського моря. Знадобилося чимало років, безліч великих і малих боїв та сутичок, щоб у 1732 Надир-шахові вдалося нарешті примусити Росію повернути Персії її території. Поступово, упродовж 1732-1735 років, імператриця Анна змушена була зректися усіх завоювань свого попередника Петра І у цьому регіоні, що викликало величезне невдоволення серед військової еліти Росії.
У складі військ, що здійснювали Перський похід, було й кілька козацьких полків. Зокрема, Війську Донському, від імені Імператриці Анни, було вручено два прапори з написами: «За виявлену службу під час війни з персами» та «За виявлену службу, для вчиненого з його шаховою величністю персидською, вічним миром». Щоб закріпитися в районі Аграханської затоки, росіяни переселили туди тисячу родин донських козаків (1724), утворивши в 1725 Аграханське козацьке військо. Проте в 1736 «заіишки Аграханських козаків, які не вимерли від поганого клімату, були переведені в засновану на річг^і Терек фортег^ю Кизляр». Одне слово, з козацтвом в Аграхані у росіян нічого не вийшло.