Одним з найтриваліших (після Великого) був Пилипівський (Різдвяний) піст, або просто Пилипівка, заговини чи запусти на Пилипівку. Він завершувався напередодні Різдва.
Свято Пилипа припадає на 27 листопада. Це був останній день напередодні посту. У кожній оселі готували чимало смачних страв — борщ, локшину, пиріжки, вареники, смажене м’ясо, переважно птицю. Це свято зустрічі у родині заміжніх дочок та вшанування батьків, одне слово — свято смачних страв. Щедро накривався стіл, про багатство якого піклувалася не лише мати-господиня, а й гості, що теж приносили щось смачненьке, намагаючись догодити один одному, а може, й похизуватися вишуканими стравами. За столом точилися розмови, розповідалися новини, співалися пісні, лунав сміх. Залишки багатої вечері відносили бідним родинам.
Окремо на заговини збиралися хлопці й дівчата, які продовжили в цьому році дівування та парубкування. Про таких казали: «Пилип не до всіх прилип».
Та не тільки про живих пам’ятали у цей день. Заведено було у Пилипівку вшановувати і померлих родичів. Для цього певною стравою, яку готувала разом уся родина (наприклад, один краяв хліб, другий мастив його маслом, третій різав ковбасу, четвертий прикрашав кільцями цибулі і так далі), пригощали сусідів, пропонуючи їм пом’янути небіжчиків. Пилипівський піст збігався з найкоротшим сонцестоянням: «У Пилипівку день до обіду».