Пилявецька битва 1648 — одна з найвизначніших битв, що відбулася 13-14 вересня 1648, року між українською Визвольною армією Б. Хмельницького і польськими військами під командуванням воєначальників
Д. Заславського, М. Остророга та О. Конецпольського, під Пилявцями (тепер с. Пилява Летичівського району на Хмельниччині). Селянсько-козацьке військо Б. Хмельницького, що налічувало понад 100 тисяч щабель, підтримував загін буджацьких татар (близько 600 щабель). Українське військо заклало неподалік берега річки Ікви досить міцно укріплений військовий табір, оперезаний, за козацькою традицією шістьма рядами возів та високими земляними валами. Крім основного табору, існував ще табір, закладений корпусом під командуванням полковника М. Кривоноса. Поляки почали битву з того, що спробували захопити шанці на річковій греблі, які утримувала козацька піхота, прикриваючи в такий спосіб підступ до обох укріплених таборів. Проте успіх був тимчасовим. Вийшовши з таборів, українські війська відтіснили поляків, а згодом, під час запеклої битви, змусили їх відступати. Через значні втрати та паніку, що зчинилася у польському війську, цей відступ поступово перетворився на втечу. Селянсько-козацьким загонам вдалося захопити всю артилерію поляків та величезний обоз. Переслідуючи ворога, окремі козацькі загони громили їх, визволяючи значні райони Волині та Поділля. Після цієї битви Б. Хмельницький дістав змогу повести свої полки на Західну Україну і розпочати її визволення.