Полтавський полк — адміністративно-територіальна і військово-козацька одиниця Гетьманської України. Утворений в 1648 році під час Визвольної війни, за наказом канцелярії гетьмана Б. Хмельницького.
В 1649 до складу полку увійшла територія Гадяцького полку. Упродовж усього гетьманства Б. Хмельницького, на чолі полку стояв один із його сподвижників Мартин Пушкар. Полковим центром було місто Полтава, тепер обласний центр. Сотенними центрами були Кобеляки, Багачка, Келеберда, Китайгород, Нові Санжари, Старі Санжари та ін. За реєстром 1649 року складався з 19 сотень, в яких налічувалося бл. 3-х тисяч козаків. Полтавський полк брав активну участь у Визвольній війні 1648-1654. В 1658 полковник Мартин Пушкар, який дотримувався проросійської орієнтації, організував повстання проти гетьмана І. Виговського, котрий прагнув відродити державність України. Військам, вірним гетьманові, це повстання вдалося придушити. Козацькі загони, сформовані з козаків Полтавського адмінполку, брали активну участь в Азовських походах російсько-українського війська 1695-1696, у Північній війні 1700-1721, російсько-турецьких війнах 1735-39; 1768-74. У 1764, прагнучи ліквідувати козацький устрій на Лівобережній Україні, чи принаймні послабити його, російський уряд частину території полку приєднав до Новоросійської губернії. В 1775 Полтавський адмінполк було остаточно ліквідовано, а решта його території увійшла до Полтавського повіту Новоросійської губернії. Сам полк, чи окремі козацькі загони його, не раз згадуються в історичній та художній літературі. Серед наказних полковників цього полку відомі імена Кирила Пушкаренка, Дем’яна та Петра Яковенків, Григорія Іскренка.