Польсько-турецька війна 1683-1699

Польсько-турецька війна 1683-1699 — виникла внаслідок того, що Річ Посполита прийшла на допомогу Австрії, під столицею якої вже стояли турецькі війська. У складі польської армії було кілька великих корпусів українського козацтва, яке прославилося у цих боях. Головні події розгорталися 12 вересня 1683, коли польсько-українські війська, спільно з полками австрійських та саксонських, розгромили під стінами Відня велике турецьке військо. Одначе бойові дії тривали й упродовж наступного року, який увійшов в історію Європи тим, що саме 1684 утворилася досить сильна антитурецька коаліція у складі Австрії, Польщі та Венеції. Завданням її було — протистояти турецькій експансії, не допустити поширення турецького впливу на Центральну та Східну Європу. У діяльності цієї коаліції була зацікавлена і католицька церква, зокрема, Ватикан, який, не без підстав, побоювався розповсюдження в Європі мусульманських ідей. Ще міцнішим став цей союз тоді, коли в 1686, після підписання «Вічного миру» з Польщею, до нього приєдналася й Росія. Значно ослабили Османську імперію також Кримські (1687 і 1689) та Азовські (1695-1696) походи російсько-українських військ. Зазнавши кількох рішучих поразок, Туреччина змушена була під час Карловицького конфесу (1698-99) укласти мирні угоди окремо з кожним із членів коаліції. Одначе Україна, по суті, нічого не виграла від цієї перемоги, оскільки значна частина Правобережжя, включно з Поділлям, перейшла з-під влади турків під владу Польщі, тобто, від одного колонізатора до іншого. До того ж, пониззя Дніпра й далі залишалося під турецькою окупацією аж до 1774 року.