Попко Іван

Попко Іван (1819-1893) — відомий історик Кубанського козацтва. Генерал-майор. Походив з давнього козацького роду. Його батько, Діомин Попко, був священиком Тимащівського куреня. І. Попко навчався в духовному училищі, духовній семінарії, закінчив Московську духовну Академію (1840). Брав участь у багатьох боях та битвах, зокрема, у боях з черкесами. Воював проти турків під час Севастопольскої кампанії 1853-1856, відзначився особистою мужністю у російсько-турецькій війні 1877-1878. Нагороджений сімома російськими орденами і шістьма медалями. Основна його історична праця, яка стосується козацтва — «Чорноморські козаки в їх цивільному та військовому побуті» 1858), в якій І. Попко, на підставі архівних даних, відтворює історію Кубанського козацтва, змальовує побут та звичаї козаків-чор-номорців. Ряд своїх статей та досліджень І. Попко підписував псевдонімами «Осавул» або «Помандруйко». Дослідники вдячні І. Попко за те, що він склав життєписи кількох отаманів Кубанського козацтва. Відомо, що про його наукові праці високо відгукувався історик М. Костомаров. Похований у Ставрополі.