Правління гетьманського уряду (1734-50) — урядова інстанція, що з’явилася в Україні після смерті гетьмана Данила Апостола (1654-1734).
Вибори гетьмана знову було заборонено, а для керівництва Україною створено Правління гетьманського уряду, до якого увійшли три російські чиновники, які мали реальну владу, та три українські старшини, яким належали суто представницькі функції. На чолі Правління виявився російський генерал, князь О. Шаховськой, який відтоді тривалий час був реальним, повновладним правителем України. У його підпорядкуванні були росіяни: князь І. Баратинський та полковник Гур’єв. Українську сторону представляли генеральний обозний Я. Лизогуб, генеральний осавул Федір Лисенко та генеральний підскарбій Андрій Маркович. Створення Правління було актом, котрий передбачав значне зменшення автономії України. На Правління покладалися обов’язки щодо введення в Україні як військово-політичних, так і соціально-економічних обмежень. Зокрема, воно намагалося загальмувати процес масового наділення землею та селянами козацької старшини, яке призводило до утворення великих козацьких землеволодінь. Одначе насправді припинити цей процес Правлінню не вдалося, вже хоча б тому, що у Шаховського існували тісні взаємини з багатьма козацькими старшинами, які були вигідними як старшині, так і російським чиновникам, членам Правління. Під наглядом Правління було впорядковано звід українських законів «Права, за якими судиться український народ». Проіснувало Правління гетьманського уряду до 1750 року, тобто року, коли знову було дозволено обирати гетьмана України.