Про справжню українську науку, як вияв національних стремлінь тодішніх кіл галицької інтелігенції, важко говорити. В 50-60-их pp. майже вся галицька інтелігенція була в полоні москвофільських ідей — панрусизму
, або стояла на пропольських позиціях. З національного ідеалізму і концепції себевизначення майже нічого у неї не залишилось. Бачимо це передовсім у ділянці науковій, яку репрезентувало два чи три визначніші імена культурних діячів-істориків, які саме були передовсім провідними речниками панрусизму.
Тут насамперед преба назвати видатного історика Дениса Зубрицького. Вихований в польському дусі він, що спершу писав тільки по-польськи, цікавився українськими народними піснями, а згодом переключився на історичні студії. В результаті появилась польською мовою його «Історія міста Львова», а згодом тритомова «История галицко-руского княжества», написана т.зв. язичіем. Так же само написано «Историю Ставропігійского братства». Ці всі праці Зубрицького мали антинаціональний характер, бо проводив він у них мрячні, під впливом російського історика Погодіна, русофільські ідеї.
Другим істориком того самого напряму був Антін Петрушевич, який ще у 1848 р. виступив з брошурою у польській мові «Слів кілька в обороні руської народности», а в 50-их pp. видавав за допомогою субвенціонованої росіянами „Матиці” — «Галицький исторический сборник», а згодом видав «Сводную літопись», що була продовженням (XVI-XVII ст.) історії Зубрицького.
Хоч про ці праці скрайнє негативно висловився Франко, кажучи, що вони антинаціональні й шкідливі, проте вони з сьогоднішнього погляду є важливим вкладом в українську історіографію того часу.
Третім істориком, що написав по латині «Церковну історію рутенів» був М. Гарасевич. Згодом доповнив її власною книжкою про історію греко-католицької Церкви в Галичині, німецькою мовою М. Малиновський.
І так москвофільство, яке особливо в 50-их pp. було дуже поширене в Галичині серед інтелігенції і кліру, стало у всіх галузях національно-культурного життя гальмуючим чинником і довгі десятиліття треба було вести з ним завзяту боротьбу.
Праці галицьких істориків (За книгою «Семчишин М. Тисяча років української культури. К., 1993»)