Піддані Війська Запорізького

Піддані Війська Запорізького — так називали селян (посполитих), котрі приживалися на територіях Запорізької Січі (Запорізького козацтва), але не були зараховані до козацьких куренів чи паланок. Піддані Війська Запорізького займалися скотарством, хліборобством, полюванням та рибалили, працювали на млинах, добували сіль, одне слово, займалися тими промислами, завдяки яким Запорізьке Військо могло вільно забезпечувати себе всім необхідним для життя і походів, а дещо вивозити і на продаж. Втім, є одна особливість; на всіх цих промислах піддані Війська Запорізького (посполиті) могли працювати (крім городництва, хліборобства та тваринництва) лише як наймити, оскільки володіння промислами та основна праця на промислах була привілеєм козаків. Піддані Війська Запорізького поділялися на дві категорії; «тяглих» — тобто тих, хто мав тяглову силу — коней, волів, череди корів, овець; і «піших» — тобто тих, котрі не мали нічого, окрім своїх робочих рук, такий собі козацький пролетаріат. З даних запорізького архіву випливає, що в XVIII ст. «піші» становили близько 40 відсотків запорізького поспільства (селянства).
За право працювати на запорізьких землях, «піддані» зобов’язані були сплачувати щорічний податок (військовий збір), розміри якого встановлювала рада курінних отаманів та старшин. Крім цього податку, «піддані» повинні були виконувати ряд повинностей: дозволяти козакам ставати на їх хуторах на зимовий постій, косити сіно для козацьких коней. Втім, серед «підданих» з часом почали з’являтися й настільки заможні, що в них доводилося наймитувати (у проміжку між походами) навіть іменитим, прославленим у боях запорізьким козакам. «Піддані» не зобов’язані були вирушати в похід, хоча, якщо таке бажання в когось із них з’являлося, то козацтво брало їх із собою. Але в тих випадках, коли на козацькі землі нападали татари чи інші вороги, «піддані» зобов’язані були ставати до лав захисників разом з усім січовим козацтвом (що одразу збільшувало кількість козацького воїнства) та це було і в інтересах самих підданих. Відтак, усі «піддані» повинні були мати зброю і бойового коня та відбувати певний бойовий вишкіл.