Підкова Іван (р.н. невід.-помер 1578) — гетьман українського козацтва, господар (Великий князь) Молдови (1577-78). Походив з молдавського великокнязівського роду. За часів гетьмана
Б. Ружинського був полковником запорізького козацтва. Брав участь у морських походах козаків. Опозиційно настроєні молдавські бояри, які виступали проти господаря Петрила (Петра Мірчича Кривого, що дотримувався протурецької орієнтації), звернулися до І. Підкови з пропозицією домогтися молдавського престолу. Сформувавши козацький корпус, І. Підкова розгромив молдавсько-турецьке військо і був проголошений господарем Молдови. В 1578 за наказом султана Мурада III розпочалося вторгнення в Молдову, що змусило козацькі загони Підкови відійти в Україну. Намагаючись уникнути війни з Туреччиною, польський король С. Баторій, під слово честі, пропонує Підкові припинити опір Туреччині і прибути на переговори. У Немирові (за іншою версією — в Кам’янці-Подільському) його було заарештовано за наказом брацлавського воєводи Я. Збаразького і перевезено до Варшави. Згідно з рішення польського Сейму, 1578 скараний поляками на міській площі Львова. Народний герой України і Молдови. Діяння його оспівані Т. Шевченко в поемі «Іван Підкова». У Львові встановлено пам’ятник І. Підкові. Похований у Каневі, в монастирі.