Підпрапорні старшини — привілейований старшинський прошарок, створений у Слобідських козацьких полках з дітей старшин. Підпрапорні (хорунжі) перебували під прапором, хоругвою полку, тобто вони не підпорядковувалися сотникам,
а підлягали безпосередньо полковникам. За розписом, у полку повинно (чи могло) бути не більше 50 підпрапорних. З них були сформовані команди, для виконання спеціальних доручень полковників. Ці команди виконували роль комендантських рот, а також слугували резервом, з якого підбирали сотників, замість убитих чи тяжко хворих, та інших старшин. Під час війни 1735-39 всіх старшинських дітей та дітей підпрапорних, які досягли служилого («мобілізаційного») віку, наказано було призначити підпрапорними, якщо вони відповідали необхідним вимогам. Тих, котрі цим вимогам не відповідали, переводили в рядові козаки.