Рада козацька — рада, в якій мали право брати участь усі без винятку козаки. На раді обирали козацьку старшину, розглядали питання війни і миру, вона ж була вищим судовим органом.
За традиціями Запорізької Січі, вона була вищим органом січового самоврядування. Під час Визвольної війни Козацька рада вважалася вищим законодавчим органом. Іноді Козацькі ради проводилися на основі представництва від куренів чи полків та сотень.
Козацька рада (детальніше) — одна з форм самоврядування демократичного козацького лад>’. загальне зібрання козаків, іноді з представниками духовенства, міського населення і навіть селянства. Жінки на раду не допускались. Рада репрезентувала верховну владу на Запорозькій Січі, а потім і на всій покозаченій Україні.
Козацькі ради, які продовжували давні традиції вічового звичаю Київської Русі, скликалися ще в часи становлення козацтва.
На радах обговорювалися й вирішувалися питання внутрішньої та міжнародної політики в Україні, державні, судові, військові, адміністративні, господарчі, фінансові, дипломатичні справи, розглядалися питання війни і миру; тут приймали послів, вибирали і скидали гетьманів та інших вищих козацьких старшин.
На ради збиралося козацтво з усієї України, іноді по кілька десятків тисяч чоловік. Особливо масові ради відбувалися під час воєн. Так. на Раду 1621 р., на якій вирішувалося питання про участь козацтва у Хотинській війні на боці Польщі проти Туреччини, зібралось понад 50 тисяч козаків. З початком Визвольної війни проти Польщі на одній з рад 1648 р. були присутні 70 тисяч.
Уподобаними місцями козацьких рад були долина річки Росави, притоки Росі, найчастіше урочища Маслів Став, Суха Діброва, а також міста Канів, Корсунь, Богуслав, Ніжин. Міста й місцевості України згадувалися в багатьох тогочасних документах, навіть іноземних, адже в сусідніх країнах пильно стежили за тим, ЩО відбувалося на козацьких радах, рішення яких мали міжнародний резонанс і впливали на хід подій у Європі.
У загальноукраїнських козацьких радах брали участь і запорозькі козаки. Але на Запорозькій Січі з середини XVII — у XVIII ст. відбувалися свої ради. Крім екстраординарних (надзвичайних) рад, запорозькі козаки збиралися й на щорічні регулярні ради під час свят, які особливо шанувалися на Запорожжі, — Великодня і Покрови Божої Матері, а також на Новий рік, коли обирали кошову старшину — уряд Запорозької Січі — і паланкових полковників.
Після 1657 р. одночасно з виборами нових гетьманів на загальноукраїнських радах щоразу відбувалося нове затвердження «Статей 1654 року», тобто українсько-московського міждержавного договору, однак у скорочених змінених царським урядом варіантах, що дедалі обмежували суверенітет України.
У 60-70-ті рр. XVII ст., у часи Руїни і розділу України між Московською державою і Польщею, козацькі ради окремо відбувалися на Лівобережній і Правобережній Україні.
У XVIII ст. на Правобережжі, що перебувало під владою Польщі, ради вже не скликалися. На Гетьманщині царський уряд повністю взяв ради під свій контроль, маючи на меті знищити державність України. Ради вже не розглядали й не вирішували жодних важливих питань. Козаки тільки підтверджували обрання визначеного царським урядом кандидата на гетьмана. На останній Генеральній військовій раді 1750 року гетьманом було проголошено Кирила Розумовського.
Із ліквідацією в 1764 р. Катериною II Української Гетьманської держави, а отже, і гетьманства, козацькі ради були скасовані. На Запорозькій Січі ради відбувалися до її зруйнування в 1775 р.