Рангові маєтності — певні рангові володіння, які в часи Гетьманщини гетьманська канцелярія надавала козацьким старшинам;
це могли бути, як поселення та земельні наділи, так і окремі підприємства, що, скажімо, займалися виробництвом скла, рудні копальні, млини, олійні, одне слово, все те, що могло давати доходи і в такий спосіб забезпечувати матеріальні статки старшини. Рангові маєтності не вважалися приватною власністю; їх не можна було продавати чи передавати у спадок, хоча спроби приватизувати ці маєтності були. Якщо в рангові маєтності передавали якесь село чи містечко, то жителі його юридично залишалися вільними, але за те, що вони користувалися землею, їм доводилося відпрацьовувати на власника маєтностей, або ж сплачувати володареві певний натуральний чи грошовий податок. Російський уряд скасував рангові маєтності у 80-і роки XVIII ст., разом із ліквідацією залишків Гетьманщини та української автономії. Аналогічні рангові маєтності існували в Речі Посполитій та в деяких інших державах.