Рилєєв Кіндрат (1795-1826) — відомий російський поет і політичний діяч. Народився в с. Батові Софіївського повіту Петербурзької губернії.
Закінчив Перший кадетський корпус (1813). В чині прапорщика брав участь у закордонному поході 1814-1815 російських військ, і в боях з армією Наполеона в Німеччині, Швейцарії, Франції. В 1819 вийшов у відставку. В 1817-1820 Рилєєв жив в Острогозьку, в Слобідській Україні, де вивчав українську мову, цікавився історією, культурою, побутом та традиціями українців і, зокрема, українського козацтва. В 1820 перебрався до Петербурга. Брав участь у підготовці повстання декабристів. Був одним із керівників цього повстання на Сенатській площі Петербурга (14 грудня 1825). Страчений за вироком суду 13 липня 1826. Перші твори К. Рилєєва опубліковано 1820. Його перу належить цикл історичних дум «Дмитрий Донской» (1822); «Вольїнский», «Державин», «Борис Годунов» (1821 або 1822), «Йван Сусанин», низка відомих віршів: «Граж-данское мужество», «Бестужеву», «Гражданин»; елегії «На смерть Байрона» та інші.
Козацька тематика в творчості К. Рилєєва репрезентована його думами «Богдан Хмельницкий» (1821), «Петр Великий в Острогожске» (про зустріч Петра І та І. Мазепи в Острогозьку), відомою поемою Войнаровский» (1823-1824), незавершеними поемами «Мазепа», «Наливайко», 1824-1825), «Гайдамаки», «Палий» (1825).