Розумовський (Розум) Кирило (1728-1803) — граф, генерал-фельдмаршал російської армії, останній гетьман Лівобережної України (1750-64).
Народився в с. Лемешах (тепер Козелецького району на Чернігівщині). Походив з давнього козацького роду. Ще в юності був викликаний до Петербурга старшим братом Олексієм Розумовським, фаворитом імператриці Єлизавети. В 1743-45 навчався в Кенігсбергському, Берлінському та інших університетах. Подорожував Італією та Францією. В 1744 став графом Російської імперії. В 1746 призначений президентом Петербурзької Академії наук. В лютому 1750, на старшинській раді у Глухові, його було проголошено гетьманом Лівобережної України. Обстоював ідею спадковості гетьманської влади та повернення козакам колишніх прав і вольностей. Резиденцією гетьмана був спочатку Глухів, а згодом — Батурин. За його наполяганням Гетьманщина була виведена з-під юрисдикції російського Сенату і передана в розпорядження колегії закордонних справ, що, на його думку, свідчило про збільшення автономних прав. Серед іншого, відтепер під юрисдикцією Гетьманщини виявилися Київ, який доти перебував під керівництвом російського воєводи, Запорізька Січ. Внаслідок адмінреформи, Україну було поділено на 20 судових повітів у кожному з яких діяв земський суд, що займався цивільними справами. В 1762 брав участь у палацевому перевороті, внаслідок якого до влади прийшла Катерина II. В листопаді 1751 імператриця викликала його з усією родиною до Петербурга і відтоді він лише час від часу навідувався в Україну. Після скасування в листопаді 1764 українського гетьманату, позбувся чину гетьмана. Був членом Державної Ради Росії (1768-71). В 1803 помер у Батурині, де прожив останні 9 років, і похований там, у церкві Воскресіння Христового.