Роль церкви у згуртуванні української діаспори важко переоцінити. Одним із перших священиків на Американському континенті був Агапій Гончаренко, який видавав там газету в 1868-1872 роках українською та англійською мовами під назвою “Аляска геральд”.
Неабияку роль в організації українства греко-католицького обряду відіграли поїздки митрополита Андрія Шептицького та інших духовних осіб до обох Америк.
Українська автокефальна православна церква (УАПЦ), що була утворена в жовтні 1921 року в Україні, на початок 1930-х років після репресій, зокрема митрополита Василя Липківського, Володимира Чеховського та інших проводирів церкви, продовжувала діяти за кордоном. Зокрема, на українських етнічних землях у Польщі (Волинь, Холмщина), Чехословаччині та в меншій мірі в інших країнах Європи та Америки. Ця церква зробила значний внесок у згуртування українства, особливо, коли її очолювали визначні діячі і богослови Іван Огієнко (митрополит Іларіон) та Степан Скрипник (патріарх Мстислав). Через жорстокі переслідування всі українські церкви були ліквідовані і лише в інших країнах вони мали можливість діяти, згуртовуючи українську громадськість, несучи слово Боже і впевненість у відродженні України і рідної мови.
Яскравим прикладом активної діяльності УГКЦ на еміграції є невтомна праця митрополита Йосипа Сліпого після його звільнення із заслання. Саме завдяки його зусиллям і вірних УГКЦ у різних країнах було побудовано Софіївську церкву та відкрито український католицький університет у Римі, а також поставлено пам’ятник Т. Г. Шевченку у “вічному місті”.
Здебільшого, завдяки діяльності українських церков за кордоном, у період перебудови і в перші роки незалежності, склалися умови для їх діяльності в Україні.
І візит папи римського Павла Івана XXII до України в червні 2001 року і його почесний прийом є яскравим прикладом зміцнення власне Української церкви в Україні, та її як держави у світі.