Румянцев (Задунайський) Петро (1725-1796) — відомий російський полководець, граф, генерал-фельдмаршал, Президент Малоросійської колегії.
Народився в Москві, в дворянській сім’ї. Військову кар’єру розпочав в 1740. Як офіцер російської армії, брав участь у Семилітній (1756-1763) війні. З 1764 до 90-х років XVIII ст. був Президентом Малоросійської колегії і генерал-губернатором Малоросії (України). За його президентства тривала політика остаточної ліквідації адміністративної та політичної автономії України. В 1770 російська армія на чолі з генерал-аншефом П. Румянцевим, та спільно з запорізькими козаками, здобула великі перемоги над турецькою армією у битвах під Рябою Могилою, на річках Ларга і Кагул. Слава П. Румянцева як полководця була такою, що саму цю війну з Туреччиною сучасники й історики почали називати «Румянцевською». За розпорядженням П. Румянцева, в Україні було проведено перепис майнового стану її жителів — Генеральний опис Лівобережної України, що ввійшов в історію під назвою «Румянцевський опис 1765-69». Він вводив в дію в Україні Указ Катерини II (1783) про закріпачення селян Лівобережної України. В 1783 на території України було поширено дію Указу про «Жалувані грамоти» дворянству, які сприяли появі в Україні нового дворянського прошарку.