Сагайдачний (Конашевич-Сагайдачний) Петро (бл. 1570-1622) — видатний військовий, політичний і культурний діяч.
Гетьман українського козацтва. Народився у селі Кульчиці на Самбірщині (тепер Львівської обл.). Навчався в Острозькій школі (академії»). Певний час був судовим службовцем у Києві. На Січі з’явився на початку XVII ст. Уперше його ім’я згадується у хроніці, що стосується морського походу на Варну. Згодом відбулися походи козаків, під командуванням П. Сагайдачного, на Очаків і Перекоп (1607), Константинополь (1616), Кафу (1616), кілька інших походів. Дослідники вважають, що саме він перетворив козацьке військо на регулярне, професійне, провівши його реорганізацію та запровадивши сувору військову дисципліну. В 1618, на чолі корпусу козаків, брав участь у поході королевича Владислава (майбутнього короля Владислава IV, сина короля Сигізмунда III) на Москву, під час якого завдав росіянам кількох поразок. Він сприяв тому, що в Україні 1620 відновлено було православну ієрархію, висвячено митрополита І. Борецького та трьох єпископів. Разом з усім козацьким військом записався до Київського братства, започаткувавши участь гетьманів, усього козацтва, у розбудові української культури. Брав участь у польсько-турецькій війні. Виявив видатний полководницький хист у битві під Хотином (1621), де спільно з поляками переміг величезне турецьке військо. У цій битві його було поранено і незабаром, в квітні 1622, він помер. Похований у Богоявленській церкві Київського братства. Дехто з дослідників вважає його автором полемічного трактату «Пояснення про унію», в якому він виступає проти засилля в Україні уніатської церкви.