Самарське козацтво

Самарське козацтво — козацтво, що утворилося під час заснування м. Самари (1586, Росія). Гарнізон його почав складатися з городових козаків та навернених до козацтва смоленських (білорусько-литовських) шляхтичів. У серпні 1643 Самарському козацтву вручено вістовий дзвін. В 1734 самарські козаки поділені на 3 роти, одна з яких — дворянська. В липні того ж року самарським козакам було вручено два старовинних бойових прапора — що стало визнанням їх як самостійної козацької військової сили. В травні 1735 Дворянській роті Самарського козацтва, вручено прапор одного із стрілецьких полків, і все ж таки проіснувало це козацтво недовго. В квітні 1743 всі самарські козаки були переселені в Оренбург, для підсилення місцевого гарнізону та боротьби з степовиками, котрі заважали царському уряду провадити подальшу колонізацію краю. Відтоді назва «самарські козаки» зникає, самарські козацькі підрозділи стають частиною Оренбурзького козацького війська.