Юрія (Юра) — стародавнє свято хліборобського календаря, що відзначалося 23 квітня за ст. ст. У народній свідомості св. Юрій (Георгій) був покровителем диких звірів і охоронцем свійських тварин.
Цього дня зранку виганяли худобу в поле «на Юрову росу», яка, за повір’ям, мала чудодійну силу. На Закарпатті, виганяючи корів, одягали на них вінки з квітів, «щоб корова була парадна для Юрія». Господарі ворожили про здоров’я худоби, запалювали на ніч у хлівах свічки, осипали корів свяченим маком, виконували інші магічні церемонії, щоб захистити їх від нечистої сили, а також від хижаків.
За звичаєвим правом, до Юрія можна було вільно випасати тварин у будь-якому місці, але з його приходом заборонялося робити це на сінокосах й озимині. Із цього приводу говорили: «До Юрія в житах і травах б’ють тільки дурня, а після Юрія наб’ють і умного». Про Юріїві свята залишилися приповідки: «У кожному році два Юр’ї і обидва дурні: один голодний, а другий холодний», «Треба добре дбати, щоб не купувати: сіно до одного Юрія, а хліб до другого Юрія».
У цей день дорослі люди говіли. Не мав права їсти й пастух, доки не вижене череду на пасовище. Для нього кожна господиня готувала ситну їжу (яйця, масло, сир, сало, ковбаси), загортала її у новий рушник чи новеньку полотнину, супроводжуючи це молитвою. Подекуди це свято було ще урочистішим: ударяли церковні дзвони, і батюшка з процесією теж вирушали на пасовисько. На вигоні ставили стіл, накривши білою скатеркою, далі — новенька ряднина для дарунків пастухові, поруч відра з водою. Після молитовного обходу присутні обливали водою і священика, і пастухів — «на дощ, на очищення, на розродження і щастя».
Дійств, пов’язаних із вигоном худоби, було безліч, не кажучи про те, що майже в кожному селі варіювались ті самі обряди. Наприклад, поширеним дійством було таке: перед тим, як вигонити худобу з двору, стелити їй під ноги червону крайку або полотнину. Якщо вона не зачіпала її ногами, то на весь сезон убезпечувала себе від хвороб. Дехто перегонив тварин через замкнутий замок, «щоб ні звір, ні дурне око не відняло тварини».