Селітряники (селітряні промисловці

Селітряники (селітряні промисловці) — промисловці, які виготовляли для потреб військових заводів селітру. У першій половині XVIII ст. у різних місцях України діяло 27 селітряних заводів. Переважна більшість селітряників була козаками. Наприклад, Опішнянська селітряна компанія об’єднувала 20-х козаків-селітрозавод-чиків. Відомо, що селітряні заводи належали, переважно, козацькім старшинам і розташовувалися на їх власних землях. Так, найбільшими селітряними промисловцями на Слобожанщині були козацькі роди Перехрестів і Шидловських; у Миргородському полку — козацький старшинський рід Кочубеїв; у Прилуцькому — відомий козацький рід Горленків. Селітра була предметом зовнішньої та внутрішньої торгівлі. Українську селітру поставляли до Москви, Казані, Тобольська… Значна частина селітри йшла на виготовлення пороху на українських заводах. Порохівник Микита (р.н. і р.см. невід.) — майстер порохівної справи, викликаний був Стародубським полковником Петром Рославцем, власником Стародубського порохівного заводу, з білоруського м. Кричева. Поселили його в м. Почепі. Микита, прозваний «Порохівником», володів якимись особливими секретами виготовлення високоякісного пороху (секретами виготовлення низькоякісного пороху володів чи не кожен досвідчений запо-різький козак). Його звільнили від посполитих повинностей і надали сотницького рангу. Порох, виготовлений за технологією Микити Порохівника, за якістю своєю вважався одним з кращих в Україні і дуже цінувався.