Відгомін давнього князівського й дружинного побуту знаходимо також подекуди і в творі під назвою «Слово Данила Заточника«. Твір Данила Заточника має окремий характер.
Це є прохання дружинника, якого князь мав прогнати із свого двору за якусь провину, про помилування. Ця форма прохання примушувала довший час вірити, що справді був якийсь Данило, якого князь заслав над озеро Лаче в Олонецькій губернії, де Данилові гірке було життя. Пізніше довели, що автор мав на меті дати збірку різних думок, афоризмів на різні питання й цій збірці надав форму прохання («моленія») до князя: в одній редакції до Ярослава Володимировича (1182—1199 р.) в другій редакції до переяславського князя Ярослава Всеволодовича (1123 —1136 р.). Цю форму знайшов автор у грецьких письменників. Слово Заточника дуже нагадує «Пчели“. В ньому поруч із уривками з св. Письма є також народні приказки. Автор дає низку думок про багатих і бідних, про мудрість ї нерозум, про добрих і злих князівських дорадників, про. добру й лиху жінку.
”Як олово гине — каже автор, — яке часто розливають, так гине чоловік, на якого часто спадають нещастя». Як багатий заговорить, усі замовкнуть, а слова його піднесуть попід небеса. Заговорить убогий, усі крикнуть на нього й замкнуть йому уста. Чия одежа багата, того річ чесна». «Кожен хитрить та мудрує в чужій біді, тільки в своїй нічого не придумає». «Коли хто заопікується людиною в журбі, неначе холодною водою напоїть її в гарячу днину». «Посилаєш-мудрого, мало йому кажи, посилаєш нерозумного, сам не лінуйся йти за ним». «Краще чути суперечку розумних, як науку нерозумних». «Як у дірявий міх воду лити, так нерозумного вчити». «Ліпше в дірявім човні на воді їздити, як лихій жінці повірити тайну».
Завдяки довгій низці ось таких думок — Слово Данила Заточника подобалося читачам. Пізніше якийсь із переписувачів додав при кінці твору оповідання про те, як Данило запечатав своє прохання у віск і кинув його в озеро. Риба проковтнула письмо. Коли рибалка зловив рибу, знайшов прохання Заточника й заніс князеві. Князь дізнався таким способом протяжне життя дружинника та повернув йому волю. Це оповідання нагадує живо відомий переказ про перстень Полікрата.