Софія Василівна Ковалевська — перша жінка — професор математики, талановита письменниця і публіцист, ім’я якої відоме в усьому світі. Надзвичайній її популярності у наукових та культурних колах сприяли багатогранна, енергійна, жвава натура, художній талант, особиста привабливість. Та найвищу оцінку дістала саме наукова діяльність С. Ковалевської.
За життя Софія Василівна написала дев’ять монументальних наукових праць, їй було присуджено премії Паризької та Норвезької академій наук, а Російська академія наук обрала її членом-кореспондентом. Незважаючи на це, ученій зі світовим ім’ям не було доступу в жодний науковий заклад Росії тільки тому, що вона жінка.
У другій половині XIX ст. освіта була доступна лише невеликому колу дівчат із привілейованих, заможних прошарків суспільства. Навіть просто грамотних жінок у Росії на кінець XIX ст. було лише тринадцять відсотків. Таке несправедливе, зневажливе ставлення спричинилось до того, що майже вся наукова й викладацька діяльність Софії Василівни проходила за межами рідної країни. Хоча в той час деяким дівчатам поталанило одержати вищу освіту за кордоном, надзвичайні творчі сили російської жінки в науці були вперше по-справжньому розкриті перед усім світом саме С. Ковалевською. До неї в історії людства не було жінок, рівних їй по силі та своєрідності математичного таланту.
Для Ковалевської боротьба за право на освіту була не тільки особистою справою, а мала цілком громадський характер, тому вона так уважно слідкувала за «жіночим питанням» у Росії.
С. Ковалевська народилась у Москві 15 січня 1850 р. у заможній та освіченій родині генерал-лейтенанта артилерії В. Корвін-Круковського. Коли Соні виповнилося шість років, батько вийшов у відставку і сімейство оселилося в родовому маєтку Палібіно Вітебської губернії, де й пройшли дитячі роки С. Ковалевської. Окрім Софії, у родині було ще двоє дітей —
старша дочка Ганна та молодший брат Федір. Діти отримали блискучу домашню освіту під керівництвом найкращих педагогів. Ставлення батьків до Софії було прохолодним, оскільки вони мріяли про сина, який народився значно пізніше. Софійка дуже старанно навчалась, намагаючись таким чином заслужити прихильність батьків, вона взагалі була дуже обдарованою дитиною.
Займаючись із домашнім учителем. Соня за вісім років пройшла майже весь курс чоловічої гімназії. Мала дівчина й літературний хист, багато читала та навіть писала вірші. Але математика перемогла. Логікою математичного мислення Софія дивувала всіх уже з чотирнадцяти років. Пізніше вражала цим професорів, які бували в домі Корвін-Круковських — математика Т. Лаврова, фізика М. Тиртова, який подарував їй написаний ним підручник, а через деякий час з неабияким подивом з’ясував, що Соня самостійно розібралася у тригонометричних формулах. Пророкуючи дівчинці велике наукове майбутнє, саме М. Тиртов порадив батькам запросити для занять із дочкою відомого викладача О. Страннолюбського.
Розповідаючи про своє перше знайомство з математикою, Софія Василівна пригадувала цікаву обставину, що сприяла пробудженню інтересу до цієї науки. Перед переїздом сім’ї до сільського маєтку весь будинок обклеювали заново шпалерами, які придбали в Петербурзі. Але на дитячу кімнату шпалер не вистачило, тому її обклеїли паперами, які знайшли в будинку. Серед них опинились літографовані записи лекцій з диференційного та інтегрального числення, які колись слухав батько Софії. Маленькій дівчинці надзвичайно подобалося розглядати формули, що були тепер на стінах дитячої. Коли ж С. Ковалевська розпочала навчання, виявилося, що вона давно знайома з деякими розділами вищої математики, зокрема її вчитель О. Страннолюбський, пояснюючи деякі питання, дивувався, як це так скоро учениця їх засвоїла. «Ви так зрозуміли, начебто знали це наперед», — зауважив він якось. І це справді було так, адже багато формул та пояснень, що були на стінах кімнати, назавжди врізалися в пам’ять Софії ще з дитинства. Під керівництвом О. Страннолюбського дівчинка протягом зими вивчила аналітичну геометрію, диференційне та інтегральне числення. Це вже було значно більше того, що від неї вимагалось: у родині вважали достатнім дати дівчині освіту відповідно до поглядів оточення, у якому перебувала сім’я Корвін-Круковських. Та майбутня вчена і письменниця вже знаходилась під впливом не однієї лише родини.
у 1870-ті рр. передова частина російської інтелігенції, особливо молодь, боролася за розвиток освіти, перебудову суспільства, за рівноправність жінки в громадському житті, зокрема — можливість навчатися. Саме тоді виник рух, метою якого було відкриття вищих жіночих шкіл. Софія із захопленням підтримала ідею та приєдналась до течії, відомої під назвою
«дворянський нігілізм». Дівчата, прагнучи одержати вищу освіту, виїжджали за кордон. Щоб позбутись опіки батьків, які не завжди розділяли їхні мрії, вони укладали фіктивні шлюби з чоловіками, які підтримували прагнення жінок до освіти та давали своїм дружинам повну свободу.
Сестри Корвін-Круковські також мріяли продовжити навчання, та голова родини був категорично проти, йому не подобалися захоплення старшої доньки письменництвом, а молодшої — математикою, що було, на його думку, абсолютно зайвим для жінки. Тому дівчатам нічого не залишалося, як вийти заміж. Так, у 18 років Софія Василівна побралася з І. Ковалевським, у майбутньому визначним ученим, засновником еволюційної палеонтології. Незважаючи на високу освіченість та заможність нового родича, батьки Софії були не в захваті від цього шлюбу, однак молода дружина отримала те, чого так прагнула, — можливість продовжувати навчання. Спочатку вона відвідувала лекції з природознавства в Петербурзі, а згодом подружжя виїхало за кордон, батьки Софії відпустили з ними і старшу доньку. Опинившись за кордоном у 1869 р., Ковалевські прожили там до 1874 р. спочатку у Відні, а потім у Німеччині — Берліні та Гейдельберзі, де Софія планувала продовжити математичну освіту. Однак виявилося, що отримати дозвіл на слухання лекцій жінці тут було так само важко, як і в Росії. Проте С. Ковалевська таки домоглась свого; комісія Гейдельберзького університету допустила Софію до слухання лекцій з математики й фізики. Вона оселилась у Гейдельберзі та протягом трьох семестрів слухала курс лекцій із дозволених дисциплін, а також відвідувала семінари Г. Кірхгофа, П. Дюбуа-Реймона та Г. Гельмгольца. У 1870 р. С. Ковалевська поїхала до Берліна, щоб слухати лекції К. Вейєрштрасса, найвідомішого професора Берлінського університету. Але її надіям не судилось справдитися: прусські порядки були незламні, і двері університету для жінок були зачинені.