Спас — свято православної церкви, встановлене на честь Преображення Господнього. У цей день Ісус Христос разом зі своїми учнями піднявся на маківку гори.
Посеред ночі довкола нараз спалахнуло дивовижне світло: їхнього учителя осяяло світло. Усі почули голос Всевишнього. Саме це й переконало присутніх у надприродній місії Ісуса Христа, звідси й назва свята — Преображення Господнє.
У народі цей день був ніби апофеозом радості селянина з плодів своєї діяльності.
На Другого Спаса (яблучного) несуть до церкви святити яблука та груші, мед у стільниках, віночки, «китички» із колосків пшениці, жита, проса (готують їх у час обжинків). Кожен вид освяченого зілля мав своє призначення. Васильками лікувалися від падучої, запою, внутрішнього жару, з них робили підстилку в труні, подушечку для небіжчика, вінки для померлих дівчат. Відвар сон-трави пили від безсоння тощо. Великим гріхом вважалося їсти яблука і груші до Спаса. Цієї заборони особливо суворо дотримувалися батьки, які втратили дітей, та діти, у яких померли батьки.
На Спаса неодмінно печуть пиріжки з яблуками й медом.
Прислів’я цього дня:
Спасівка — ласівка, а Петрівка — голодівка.
Прийшов Спас — яблук та груш натряс.
По Спасу в полях — уже по жнивах.
У Спаса в запасі і дощ, і вітер, і погода й сіропогоддя.
Прийшов Спас — готуй рукавиці про запас.
Прийшов Другий Спас — пішло літо від нас.
Минув Спас — бери кожуха про запас.
Спас грушок натряс, узяв міхи — пішов по горіхи.
Спас іде — мисливця за собою веде.