На тлі того широко розгорнутого руху українського культурного відродження та тих внутрішньо-національних сил, що його стимулювали, або через нього шукали шляху для
національно-державного себевиявлення в українському змісті і в демократичних формах, окремий розділ творить справа Спілки Визволення України.
В боротьбі з усякими ухилами проти московсько-більшовицького централізму (як от хвильовизм, шумскізм, волобуєвщина, чи, врешті, Скрипник і його послідовники), прийшла черга на ліквідацію багатьох українських культурних організацій, а між ними і деяких підпільних. З цих останніх найбільше відома була Спілка Визволення України (СВУ), викрита у 1929 p., а процес над її членами наробив багато розголосу і причинився до широких репресій, а передусім проти підпорядкованій СВУ — Спілки Української Молоді (СУМ). Центром дій СВУ мала бути Українська Академія Наук у Києві, очолювана тоді великим літературознавцем — проф. Сергієм Єфремовим. Між 45 обвинуваченими були академіки, професори, інженери, лікарі, науковці, кооператори, письменники, студенти. В результаті всіх підсудних засуджено на довголітнє ув’язнення. Крім них фізично знищено та заслано десятки тисяч українців, а між ними дві тисячі сумівської молоді. Цей процес залишив глибокий слід у свідомості всіх шарів українського суспільства.
Рух Спілки визволення України був перш за все, антикомуністичним і національним рухом, і був тісно пов’язаний з УАПЦ. ідеологічно СВУ стояла на засадах національного життя і відкидала засади комуністичного Інтернаціоналу. Другою принциповою засадою була неспроможність компромісів з чужою, накиненою ззовні, владою, та створення держави на засадах поваги до людини, до волі народу. СВУ мала яскраво протнросійську настанову.
Про діяльність СВУ а наукових установах та навчальних закладах М. Скрипник («Статті і промови», Т. І., Харків, 1932) писав м ім. так: „На чолі внутрішнього Центру стояла замкнута, суворо законспірована група . . . Спираючись на вплив Єфремова, як президента ВУАН, СВУ тримає в своїх руках цілу низку наукових установ: У ВАН, Науково-педагогічне Т-во, Інститут Наукової Мови, Всенародну Бібліотеку України, Медичне Т-во, тощо . . . охоплюючи переважно стару буржуазну українську інтелігенцію». Спеціальна увага була приділена пропаганді ідеологічних питань СВУ через письменство, видавництва, пропаганду європейської та світової літератур. Окремо йшла завзята боротьба за українізацію навчальних закладів та за впливи на мистецькі й театральні організації та кооперативний рух. У тому національно-церковному русі велику роль відіграв митрополит В. Липківський, якого вважали одним з духових провідників всього руху.
Спілка визволення України та її знищення (За книгою «Семчишин М. Тисяча років української культури. К., 1993»)