Стародубський полк

Стародубський полк — адміністративно-територіальна та військово-козацька одиниця на Лівобережній Гетьманській Україні в XVII-XVIII ст. Утворений в 1663. З полковників, які у різні часи очолювали цей полк, відомі Лисий (1650); Степан Окша (1651); Панас Єремієнко (1654), Г. Гуляницький, Тимофій Оникієнко (1654-1656) та ін. Полк складався з десяти сотень (Стародубська, Новгород-Сіверська, Балканська, Мглинська, Дроківська, Попогірська, Погарська…). Полковим центром було м. Стародуб, яке, разом з колишніми сотенними містечками Мглин, Погар, Почеп, а відтак — більшою частиною цієї української землі, включененині до складу Росії. Згідно з реєстром 1723, у 8 сотнях полку налічувалося 1007 піших та 3116 кінних козаків. Козаки цього полку брали активну участь в Азовських російсько-українських походах (1695-1696), Північній війні (1700-1721), в російсько-турецькій війнах. Ліквідований в 1782, коли російський уряд остаточно ліквідував державну автономію Лівобережної України. Територія полку була включена до Новгород-Сіверського намісництва.