Шевченко Тарас (1814-1861) — великий український поет, талановитий художник, академік С.-Петербурзької Академії мистецтв.
Народився в с. Моринцях (тепер Звенигородського р-ну Черкаської обл.), в сім«ї селянина-кріпака. В 1838 був викуплений з кріпацтва. В 1838-44 навчався в Петербурзькій імператорській академії мистецтв. У 1847 заарещтований за участь в діяльності Кирило-Мефодіївського товариства. Після нетривалого ув’язнення в казематі Петербурзької фортеці, був засланий у солдати рядовим Оренбурзького окремого корпусу. В серпні 1857 звільнений з армії. В березні 1858, за сприяння багатьох впливових друзів, дістав дозвіл повернутися до Петербурга. В 1860 йому присвоєне звання академіка гравюри Петербурзької Академії мистецтв. Перща збірка поезій Т. Шевченка «Кобзар» вийщла в Петербурзі в 1840. Його перу належить збірка поезій «Три літа», чимало вірщів і поем, опублішваних за життя у періодиці, а також повісті «Наймичка», «Варнак», «Княгиня», «Музикант», «Художник», «Капітанща», «Близнюки»…
Тарас Шевченко був одним із тих митців, котрі в умовах Російської імперії, з її жорстокою цензурою, будили національну свідомість українців, пропагували народних героїв, оспівували українське козацтво. Козацька тематика репрезентована у його творчості поезіями «Чигрине, Чигрине» (1841), «Холодний Яр» (1845), «Великий льох» (1845), поемами «Гайдамаки» (1841), «Гамалія» (1842), «Чернець» (1847) та багатьма іншими творами.