В Галичині, після перших спроб у 1848-49 pp. о. Озаркевича в Коломиї і започаткування перших аматорських вистав у Львові, засновано з ініціативи судового радника Ю. Лаврівського культурно-освітнє т-во „Руська Бесіда»
і при ньому зорганізовано постійну театральну трупу у проводі з О. Бачинським. Все одначе мало характер тимчасовий, бо не було потрібних фондів на побудову власного Народного дому. Здвигнено його щойно у 1864 р. за фонди зібрані по всій Галичині і тоді ж відбулася перша урочиста вистава «Маруся» (за версією Гр. Квітки-Основ’яненка).
Репертуар театру складався з перерібок І. Озаркевича, з п’єс Котляревського і Квітки, перерібок з Коцебу, Мольєра. Популярною оперетою, завдяки музиці М. Вербицького, була п’єса «Підгірянка» та оперета «Сільські пленіпотенти» І. Гушалевича. Багато п’єс написав П. Свєнціцький (м.ін. «Катерина» за поемою Шевченка). На історичні теми для театру писали К. Устиянович («Олег Святославич Овруцький»), О. Огоновський («Гальшка Острозька»), О. Барвінський («Павло Полуботок»), Ф. Заревич («Боднарівна») та інші.
При т-ві „Руська Бесіда” було театральне управління, яке в 1864 р. проголосило конкурс на кращий драматичний твір, і цей конкурс, як писав згодом Іван Франко, „був немов подув свіжого вітру в душній атмосфері тодішньої руської літератури”, бо він зрушив нові сили до драматичної продукції. Фінансова скрута привела театр „Руської Бесіди” до упадку. Не було ні доброго репертуару, ні добрих акторів, ні виробленої публіки.
Не поміг теж розписаний конкурс і історики театру стверджують, що в тому часі галицькі драматурги видатних творів не створили.
На початку 70-их pp. існували дві театральні об’їздові трупи: Бачинського і Маленцького, але вони теж ледве вегетували. У цих же роках, з доручення управи „Руська Бесіда”, Теофіля Романовичева пробує реорганізувати львівський театр, якого стан дещо покращав, але з різних причин, а передовсім браку доброго репертуару й фахового режисера, він остаточно у 1879 році розпався. У 80-их pp. була ще одна спроба рятувати його, коли директором став знову О. Бачинський, а згодом І. Біберовичева та І. Гриневецький, але, в загальному, важкі умовини ніколи не дозволили йому розвинутися і зіграти ту роль, до якої він був покликаний.
На Буковині початки театральної справи пов’язані з галицьким театром „Руської Бесіди”, який від 1870 р. давав вистави в Чернівцях та інших містах Буковини, але попри те були і локальні трупи, які ставили перерібки, бо не було майже ніякого оригінального твору. Під галицьким впливом у 1869 р. створились місцеві аматорські гуртки при чернівецькій „Руській Бесіді”, але брак репертуару був і тут хронічним явищем. Щойно починаючи від 1880-их років, коли в Чернівцях постало „Руське літературно-драматичне т-во” з головою-письменником о. С. Воробкевичем, ситуація дещо змінилась, бо він сам написав 18 музично-драматичних творів, п’єс, побутових драм, комедій, які ставились довгими роками. Ставив теж цей театр деякі драматичні твори Ю. Федьковича, а м.ін. його історичну драму «Богдан Хмельницький».
Театр на Західноукраїнських землях (За книгою «Семчишин М. Тисяча років української культури. К., 1993»)