Тютюнник Юрій (1891-1929) — український військовий діяч, один із провідних учасників козацького відродження часів становлення Української Народної республіки та Української революції.
Член Центральної Ради. Родом із села Будищі Київської губернії. Закінчив агрономічну школу в Умані, Учасник Першої світової війни, під час якої отримав офіцерський чин. Навесні 1917 він очолив групу патріотів, яка в Сімферополі сформувала, в основному з демобілізованих солдатів-українців, козацький полк ім. гетьмана П. Дорошенка. Цей полк став основою створення загонів Вільного козацтва. Уже восени 1917 Тютюнник став отаманом коша Вільних козаків, зі штаб-квартирою у Звенигородці (Черкаської обл. Командуючи кошем, що налічував понад 20 тис. багнетів, він розгромив 8-тисячне російське військо Муравйова та взяв під свій контроль значну частину Херсонщини і Київщини. Після приходу до влади гетьмана П. Скоропадського, виявився в опозиції до нього і впродовж 1918 року вів партизанську боротьбу проти війська гетьмана та його німецьких союзників. Певний час Тютюнник перебував у складі військової групи Григор’єва і разом із військом комуністів воював проти генерала Денікіна та Антанти. Але вже в липні 1919 знову увійшов до складу армії УНР, і провадив бойові дії проти прокомуністичних військ Якіра та білогвардійських військ генерала Слащова. У грудні 1920 уряд УНР присвоїв йому звання генерал-хорунжого (генерал-майора).
Вже перебуваючи в еміграції, став одним із війсьшвих організаторів Другого зимового походу на територію України, що була зайнята радянськими військами, одначе в грудні 1921 зазнав поразки. Дізнавшись, що радянська влада оголосила амністію, він у 1924 повернувся в Україну і певний час викладав стратегію і тактику в Харківській школі червоних командирів. У цей час він захопився літературною працею, став автором кількох кіносценаріїв, написав мемуари, а в одному з фільмів навіть зіграв самого себе. Незважаючи на прагнення Ю. Тютюнника чесно служити комуністичному режимові, йому не довіряли. 1929 року комуністи заарештували його, відвезли до Москви і, після допитів, без суду, розстріляли, даючи в такий спосіб урок усім тим українським патріотам, які, зрадивши свої ідеали, збиралися служити комуністичному режимові.