Архітектурний вигляд цієї споруди сформувався в результаті масштабної реконструкції середньовічної твердині в епоху посилення ролі польової артилерії. Замок було зведено угорськими феодалами ще в 11 ст., але в 16-17 ст. його розширили й капітально оновили нові власники – італійська родина Другетів.
Стародавній замок було перетворено на сувору приземкувату цитадель, а навколо розмістився широкий квадратний двір, захищений високими похилими стінами, ровом десятиметрової ширини та клиноподібними кутовими бастіонами. Після цього укріплення Ужгородський замок жодного разу не був узятий штурмом. Востаннє його захищав австрійський гарнізон у 1703-1704 рр., під час повстання під керівництвом уславленого Ференца II Ракоци.
Будівля цитаделі зайнята житловими приміщеннями. Вона практично позбавлена декору, але в оформленні стін усе ж таки простежується вплив ренесансу: вікна прямокутні, їхні лиштви оформлені під кам’яну кладку, кути будівлі декоровані писаним рустуванням.
Особливої величі замку надають бастіони, на площадках яких колись розміщувалися гармати. Найнезвичайнішим із них є так званий бастіон Франціска, кути якого укріплено конічними контрфорсами, а пунт надбудовано житловим приміщенням.
У дворі замку зберігся фундамент старовинної готичної церкви, яку чомусь у народі прозвали «відьминою ямою».