Це галузь народних знань, пов’язана із визначенням фізичних параметрів довколишнього світу і предметів, що знаходяться в ньому. Метричні одиниці, що довгий час побутували в Україні, сягають своїм корінням давньоруських часів. За еталон виміру бралися частини людського тіла, до яких належать, наприклад, такі, що й нині побутують: ковток, пригорща, жменя.
Нерідко мірилом ставали побутові речі: коса, весло, відро, бочка, оскільки вони за розмірами рідко відрізнялися, а якщо були меншими, то переставали бути еталоном і переходили в розряд звичайних побутових речей: кіска, відерце, бочечка та ін.
Довжина речей і відстані вимірювалася прадавніми мірилами: п’ядь, лікоть, ступня, сажень, що були пов’язані
з рухами людини та частинами тіла. А з XVII—XVIII ст. набувають поширення такі міри, як аршин та верста.
Для спрощення операцій з чотирма арифметичними діями у повсякденній практиці рахували зручнішими числами — парами, трійками, п’ятірками, десятками, сотнями. Здавна існували цілком логічні числові знаки. Так, одиниці зображувалися паличками, десятки — хрестиками, сотні — кружечками, тисячі — квадратами, дроби горизонтальними або похилими рисками.
загрузка…
П’ядь — давня східнослов’янська міра довжини, що дорівнювала відстані між кінцями розпрямлених і розтягнутих великого і вказівного пальців.
Лікоть — старовинна міра довжини, що дорівнювала приблизно півметра.
Сажень — давня міра довжини, що дорівнювала 2,134 м.
Аршин мав 16 вершків, або 4 чверті, і дорівнював приблизно 71,1 см.
Верста — старовинна руська міра довжини, що дорівнювала 500 сажнів, або 1,06 км.
Були й оригінальні міри відстані: кидь (Харківщина), палку закинути (Полісся), довержай (Закарпаття), що означали відстань, на яку можна закинути палку, грудку землі тощо. Популярною була міра крок або ступня, що дорівнювали 1 аршину. А на Полтавщині була міра приг, що утворювалася при стрибанні з допомогою палиці. Була ще міра гона, яка ще поділялася на добру гону (120 сажнів = 266,08 м), середню (80 сажнів = 170,72 м) і малу (60 сажнів = 133,04 м). А для ретельнішого обчислення площі додавали ще гаки (відомий вираз — з гаком), розмір яких був від чверті (66,52 м) до цілої гони (170,72 м).
Українські селяни користувалися поширеними народними способами виміру площі земельних ділянок. Офіційні одиниці виміру були: день (площа, яку можна виорати волами за один день), опруг, лан, півланок, різа, гона, волока, одріз, клітка та ін.
Щодо геометричних знань, то селяни, наприклад, були обізнані з простою і ламаною лініями, мали уявлення про особливості паралельних ліній, прямий (рівний) кут, будову кола, відношення довжини кола до діаметра тощо. Останнє було особливо властиве бондарям, які обчислювали діаметр дна діжок.
Існував оригінальний спосіб вимірювання відстаней до недоступних предметів: бриль слід насунути на очі так, щоб його край перебував в одній площині з предметом, відстань до якого визначається. Потім знаходили інший, доступний предмет, що був у цій самій площині. Вимірявши відстань до нього, прирівнювали її до відстані до недоступного предмета.
Вимірюючи сипкі речовини користувалися такими мірами, як мірка (посудина на пуд (16 кг) або півпуда (8 кг ваги), лантух (5 пудів = 80 кг)). На Поділлі міряли корцем, що дорівнював 8 пудів (128 кг). Подекуди тривалий час користувалися давньоруською одиницею — четвериком (24—26 л), де за обчислення бралася не вага, а об’єм. Вагу м’ясних та рибних продуктів обчислювали фунтами (400 г). А для куховарських потреб мали ще за одиниці обрахунків лот (міра ваги, що дорівнює 1/32 фунта, або 12,8 г) і золотник — міра ваги, що дорівнює близько 4,2 г.
Урожай обчислювався копами (60 снопів), хурами та возами. На Закарпатті використовувався ферділь — дерев’яна діжка, що вміщувала 25 кг зерна.
Для рідких речовин використовували народні мірки. На Гуцульщині молоко міряли дерев’яним міртуком, галетами (діжечка на 6—12 л), децями (100 г). Для води та горілки повсюдно використовували за мірило кварту (2 пляшки, або 1 л), гарнець (4 кварти, або 8 пляшок, або
4 л), відро (10—12 л).
У ткацькій справі послуговувалися такими одиницями, як чисниця (3 нитки), пасмо (10 чисниць), півмітка (20 пасом). Биті коноплі вимірювали жменями, повісмами (10 жмень).