Побіч Праги і Берліну, третім важним науковим осередком української науки стала Варшава. Тут, у столиці Польщі, передовим діячам петлюрівської еміграції пощастило переконати польські державні кола про потребу
наукового осередку, який міг би розробляти українську наукову проблематику взагалі, а радянської України зокрема. Таким чином прийшло до створення у 1930 р. Українського Наукового Інституту. Очолював його перших 8 років відомий громадсько-політичний і науковий діяч Олександр Лотоцький, а останні два роки А. Яковлів. Генеральним секретарем був відомий мовознавець-славіст Роман Смаль-Стоцький. За десять років свого існування варшавський Інститут зумів розгорнути широку науково-видавничу діяльність. До його заслуг треба зарахувати видання понад 40 наукових книжкових видань з різних ділянок українознавства, а теж повного, наукового 13-томового видання творів Шевченка.
Крім Українського Наукового Інституту у Варшаві активно працювало Українське Військово-історичне Т-во, яке видавало свої збірники «За державність». Тут теж розвинув свою видавничу діяльність був. ректор Кам’янець-Подільського університету, визначний культурний діяч, славіст, мовознавець, національно-церковний діяч, пізніше митрополит Української Греко-православної Церкви в Канаді, Іван Огієнко. Видавав він унікальний журнал, присвячений справам вивчення української мови «Рідна Мова» і другий — «Культура».