Щоби хоч побіжно її обговорити дану тему, приходиться ствердити, що в історичному дорібку української еміграції в Європі в міжвоєнному періоді українські мистці теж мають свої досягнення.
Не маючи змоги вільно й незалежно розвивати свій творчий талант в умовинах поневоленої батьківщини, чимало українських мистців рішились на гіркий хліб еміграції та інколи в дуже невідрадних умовинах вчились і творили, часто не уступаючи місця відомим мистецьким величинам Заходу. Появились на еміграції мистці вже заавансовані і тут удосконалити свою майстерність, а були й початківці. Першим здоровим почином помогти саме цим адептам мистецтва, було створення у Празі — Української Студії Пластичного Мистецтва. Прийшло до цього у 1923 p., при чому головним інспіратором цього
був відомий мистецтвознавець проф. Дм. Антонович. Він, за зразками високих мистецьких шкіл Заходу, зорганізував чотирилітню школу мистецтва з класами графіки, рисунку, малярства, скульптури, прикладного мистецтва, архітектури. 67 студентів закінчило цю школу, яка крім звичайного навчання, влаштовувала теж виставки збірні та індивідуальні своїх студентів. Згодом з цієї школи вийшло чимало добрих і надійних мистців.
В міжвоєнних роках у більших центрах української еміграції творились теж мистецькі угруповання. Такою була напр паризька група, у якій найбільше вславився своїми морськими краєвидами і здобув собі міжнародну славу Олекса Грищенко (1883-1977), Родом з Чернігівщини, цей визначний маляр і мистецтвознавець від 1920 р. постійно жив у Франції і пройшов він довгий і складний шлях модерного мистця (кубізм, експресіонізм). Праці його виставлялись чи не в усіх більших містах західної Європи. Є він автором кількох праць з ділянки мистецтвознавства, а теж мемуарів («Україна моїх блакитних днів»).
Другим, відомим в мистецьких салонах Парижу, був Микола Глущенко. родом із Запоріжжя, що після студій в Берліні, від 1925 р. проживав у Парижі, де мав великий успіх (неокласицизм, експресіонізм). Після Другої світової війни вернувся в Україну.
Імпресіоністом був Микола Кричевський (1898-1961), син Василя Кричевського старшого, родом з Харкова, що після студій у Празі і Парижі, де постійно проживав, мав успіхи в книжковій ілюстрації і театральних декораціях. Виставляв свої твори в Сальоні Незалежних у Парижі та інших містах Європи. Помер на еміграції.
Належали до паризької групи малярів ще такі відомі мистці, як В. Перебийніс Вас. Хмелюк, І. Бабій, З. Зарицька, С. Левицька
Другу групу українських малярів творила т.зв. празька школа, з якої найбільш замітними були І. Кулець і Галина Мазепа. Ця остання — маляр і графік модерніст, відома передовсім зі своїх ілюстрацій до дитячих видань, серії листівок і проектів костюмів та ілюстрацій до творів Шевченка.
Була теж мистецька група варшавська, в якій відзначились мистці Петро Андрусів, що після студій у Варшавській Академії Мистецтв, мав свої індивідуальні виставки в Празі і Берліні, а теж П. Холодний мол., і П. Мегик.
Українські графіки, що проживали в різних західноєвропейських центрах теж добились значних успіхів: Ю. Вовк, М. Кричевський, М. Бокшай. М. Михалевич, Галина Мазепа, В. Дядинюк. Цей останній, маляр і графік, студіював в Олекси Новаківського у Львові, в роках 1930-33 керував школою релігійного мистецтва при монастирі о. Студитів у Львові.
З усіх українських мистців найбільшої,загальносвітової слави добився Олександр Архипенко (1887-1964), родом з Києва, різьбар, що став творцем модерного мистецтва з власним напрямом і власним стилем. Відбував свої студії в Києві, Москві і Парижі, і в pp. 1920-23 мав свої індивідуальні виставки в Німеччині, Франції, Англії. Від 1924 р. перебував в Америці І тут, в Нью-Йорку відкрив власну школу та постійно виступав з доповідями на мистецькі теми в американських університетах і мистецьких товариствах. Про нього видано ряд монографій я багатьох мовах. Велику колекцію його скульптур має музей в Тель-Авіві.
Українські митці емігранти (За книгою «Семчишин М. Тисяча років української культури. К., 1993»)