Богородична церква в Києві є типовим зразкомхрамової архітектури Русі першої половини 12 ст. було споруджено біля подільського торговища князями Мстиславом і Ярополком – синами князя Володимира Мономаха. Славу цьому досить рядовому храму принесло згадування в «Слові о полку Ігоревім»: «Ігор єдє по Боричевому (тобто Андріївському узвозу. – Авт.) къ Святій Богородиці Пирогощі».
Точне походження назви храму не встановлене. За однією з версій, у ньому за часів Київської Русі перебувала грецька ікона Богородиці, називана Пирготіс (баштова) – так називали у Візантії ікони, розміщені у вежах монастирів і фортець. У той же час, прізвисько «Пирогост» є споконвічно слов’янським (відомо з б ст.. і означає «гостинний». (Закономірно, чи не так, що церква, яку відвідували приїжджі сіверські князі, одержала таке прізвисько?)
Церква являла собою невеликий тринавовий храм, увінчаний одним куполом. Стіни було оздоблено фресками, підлогу – глазурованими та мозаїчними плитами.
Храм не був зруйнований в 13 ст. і залишався діючим, однак, як і всі сучасні йому споруди Києва, піддався кардинальній перебудові у формах бароко. Після Подільської пожежі 1811 р. церкву перебудував славнозвісний архітектор А. Меленський – цього разу в стилі класицизму. Із західного боку, на фундаменті 18 ст., в 1835 р. до неї було прибудовано круглу за планом триярусну дзвіницю з напівсферичним куполом і високим шпилем.
У радянський період храм було знищено, а в 1998 р. – відновлено в первісних формах.
На сьогоднішній день – це єдиний храм Києва, що, нехай і в результаті реконструкції, має давньоруський архітектурний вигляд.