Чепіга Захар (1725-1797) — полковник Війська Запорізького. Кошовий отаман (1788) Війська Вірних (Російській імперії) Чорноморських козаків, бригадир російської армії.
Походив з козацьіюго старшинського роду Кулішів. За часів кошового П. Калнишевського, очолював (за версією) Протовчанську паланку. Після зруйнування в 1775 Січі, маючи чин капітана російської армії у відставці, займався сільським господарством. В 1787 генерал-губернатор Новоросійського краю князь Потьомкін вручив йому грамоту на формування козацького полку Війська Вірних Чорноморських козаків. Брав участь у російсько-турецьких війнах, зокрема, командував козацькою кавалерією у битві під Очаковим. Обраний, після смерті С. Білого (1788), кошовим отаманом, він розташував свою ставіо’ в с. Слободзея (тепер — Молдова). За участь у штурмі Ізмаїла був нагороджений Георгіївським Хрестом III ст. Здійснивши переселення (за наказом імператриці Катерини II), українських козаків з нижнього межиріччя Дністра і Південного Бугу на Кубань, він у жовтні 1792 влаштував свою ставку кошового отамана на річці Єї і займався розбудовою козацької столиці Кате-ринодара. В 1794 очолював козацький корпус, який, у складі російського війська, придушував польське повстання. Виявив особливу хоробрість в боях за варшавське передмістя Прагу. Помер 14 січня 1797. Похований у Катеринодарському соборі.