Що таке християнство? Передусім це релігія, християнство яка відрізняється від язичництва: язичництво — релігія племен, християнство — релігія світова.
Християнином людина може стати не за народженням, а за вірою в Ісуса Христа; для християн “нема ні елліна, ні іудея”, етнічні ознаки не беруться до уваги.
Християнство є продуктом розкладу стародавнього світу. Виникло християнство в І ст. на сході Римської імперії. У соціально-економічному відношенні Римська імперія була класовим суспільством з розвиненим товарно-грошовим господарством, заснованим на широкому використанні праці рабів. Сваволя багатих, визиск, брутальне поводження з рабами, повне безправ’я останніх — все призводило до відчаю. Чимало рабів у минулому були вільними людьми, яких насильно відірвали від рідної землі. Вони не могли розраховувати на допомогу своїх богів, а тим паче на захист чужих. Поступово міцніє віра в справедливого захисника всіх бідних людей, який прийде і врятує їх. Виникаючи за умов краху античної демократії, християнство тільки на ранньому етапі відзначається демократичністю. Воно сформувалося на основі суперечностей розвинутого рабовласницького суспільства. Вихідний пункт християнства — узагальнення ідеї іудейського очікування месії (давн. євр. машіах — помазаник, посланець). Так спочатку називали царів деяких близькосхідних держав, де складовою частиною обряду зведення на трон було помазання освяченою олією. Згодом в іудаїзмі поширилася ідея приходу майбутнього царя з роду Давида, який спасе свій народ і встановить на землі царство миру та справедливості.
Слово месія у грецькій транскрипції означає Христос (Christus). Ім’я Христос дало назву релігії. Віра в реальність міфа про месію стоїть біля витоків раннього християнства. У подальшому розвитку християнство сприйняло елементи східних релігій і культів, елліністичної філософії та соціальних утопій. Християнська система грунтувалася на переконанні, що в особі Ісуса Христа Син Божий втілився в людині (це положення дотепер є предметом палких дискусій).
За апостольською історією, вперше християни з’явилися в Антіохії1. Процес утворення ієрархії духівництва і зміцнення його влади, що завершився виникненням християнської церкви, викликав опір серед християн. У числі інших виступали монтаністи, проповідуючи аскетизм і наближення кінця світу. За часів римського імператора Константина І (306—337) християнство прийшло до союзу між церквою і державою, який відкрив йому шлях до світового визнання.
Загалом християнство відтворювало суперечності суспільства, пристосовуючись до його змін.
Великий вплив на культурний і духовний розвиток народів, поміж яких розповсюдилася християнська релігія, спричинила Біблія (грец. — книги; у церковному слововживанні також Святе Письмо). У цій стародавній пам’ятці писемності зібрані різні за формою та змістом релігійні й світські книги, створені впродовж тривалого періоду від XII ст. до н. е. до II ст. н. е. Біблія складається з двох частин: Ветхого (Старого) і Нового Заповітів (Завітів). Християни визнають Святим Письмом обидві частини, іудеї — лише першу.
До Старого Заповіту входять пам’ятки давньоєврейської літератури П’ятикнижжя Мойсейове (Буття, Вихід, Левіт, Числа, Второзаконня), книги історичні (Ісуса Навіна, Суддів, Руф, книги царів, дві книш хроніки тощо), книги навчальні поетичні (Псалми, Книги Приповістей Соломонових, Книга Екклезіястова, Пісня над Піснями), книги великих і малих пророків (Ісайї, Єремії, Єзекіїля, Даниїла, Осії, Захарії, Авакума та ін.). Іудейські священні книги запозичені християнською церквою в їх грецькій редакції. Понад 200 років грецька мова була мовою християнства, нею перекладалися книги Старого Заповіту, створювалася новозавітна література.
Новий Заповіт виник у самому християнстві як оповідь про основи нового віровчення, життя і науку Ісуса Христа, його учнів. Новий Заповіт містить чотири Євангелії (грец. Evayyehov — добра звістка) — від Матфея, Марка, Луки, Іоанна, діяння та послання апостолів і Апокаліпсис, або одкровення Іоанна.
У Старому Заповіті є чимало вимог, що виражають тодішнє розуміння справедливості, наприклад, — “око за око, міра за міру”. У Новому Заповіті виголошуються вимоги християнського вчення, зокрема: прощайте ближньому своєму “до семидесяти раз по семи” (Матф. 18, 21); “якщо вдарили в одну щоку, треба підставити й іншу”; “любити треба не лише ближніх своїх, а й ворогів”. За християнськими настановами, саме такі люди будуть визнані праведниками, їх візьме Бог після смерті до раю і .там воздасть за всі земні страждання, бо вони — його обраний народ.
В Україні повний текст Біблії надруковано 1758 р. у Києво-Печерській лаврі; сучасною українською мовою вона перекладена наприкінці XIX — початку XX ст. — П. Кулішем, І. Нечуєм-Левицьким, І. Пулюєм, І. Огієнком.