Ян II Казимир (1609-1672) — відомий військовий і політичний діяч Польщі, король Речі Посполитої (1648-68). Походив зі шведсько-польської династії Ваза, яка упродовж усього свого існування претендувала одразу на дві корони; шведську і польську.
Син короля Сигізмунда III. Здобув єзуїтське виховання та освіту. У вихованні його значний вплив мали представники Ордену єзуїтів, які виявилися і його домашніми вчителями. Був учасником військових походів польської армії проти Швеції (1629), Московії (1632-34), брав участь у війні з Туреччиною (1634), Тридцятилітній (1618-48) війні на боці Іспанії, зокрема, в бойових діях проти франко-шведсь-кої армії, які відбувалися в Ельзасі. В 1638 морем прибув до Франції, маючи намір добутися Іспанії, де розраховував отримати пост віце-короля Португалії, проте за наказом кардинала Ришельє заарештований і посаджений до в’язниці як іспанський шпигун. Існує версія, що визволення його домоглися єзуїти. Повернувшись до Польщі, він не став заглиблюватися в політичну боротьбу, а 1643 виїхав до Італії, де перебував під опікою Ордену єзуїтів, розраховуючи набути сану кардинала. Знову ж таки, за одними відомостями він усе ж таки був висвячений на кардинала, за іншими — ні. 1647 року вмирає спадкоємець трону Сигізмунд-Карл і Ян-Казимир прибував до Польщі, щоб з«ясувати ситуацію. Одначе король Владислав IV, його рідний брат усе ще править. Він помирає лише в травні 1648. На елекційному сеймі Ян-Казимир перемагає на виборах найреальнішого претендента (їх було кілька) на трон — свого брата Карла-Фердинанда. Відомо, що Б. Хмельницький прислав для участі в сеймі свою делегацію, яка рішуче підтримала кандидатуру Яна-Казимира.
Відбувши в січні 1649 коронацію в Кракові, Ян-Казимир вдається до досить неординарного вчинку; одружується із вдовою свого старшого брата Марією Казимирою (Марією Людови-ком) з французького роду Гонзагів. Влітку 1649 на чолі посполитого рушення він прибуває в Україну, але зазнає поразки від українсько-козацької армії Б. Хмельницького в битві під Зборовом і змушений підписати досить невигідний для Польщі Зборів-ський договір. Під його командуванням польське військо завдало поразки українській Визвольній армії в битві під Берестечком (1651). Окррілений цією перемогою, він мав намір вести своє військо на Наддніпрянщину, щоб підпорядкувати собі Черкаси, Чигирин та інші центри українського козацтва, одначе посполите рушення на своїй раді виявило непокору, не бажаючи вдаватися до такого ризику, і король змушений був повернутися з ним до Польші. Далі була поразка війська Яна-Казимира під Жван-цем (1653) та низка інших подій, відомих нам з історії Визвольної війни українського народу. В 1655-60 вів виснажливу боротьбу проти військ шведського короля Кар-ла X Густава, які окупували частину польських земель. Наприкінці 1663 Ян-Кази-мир спробував вдався до рішучої спроби збройно відірвати Україну від Московії і здійснив похід на Лівобережжя. Одначе зазнав невдачі і змушений був відступити на Правобережжя, де вже розгорялося антипольське повстання. Втративши в Україні свого прибічника, правобережного гетьмана П. Тетерю, король водночас втратив свій вплив не лише в Україні, але і в Речі Посполитій, де він ставав усе більш непопулярною постаттю.
У військових та політичних колах одверто заговорили про кризу королівської влади і почали відшуковувати претендента на трон. Яскраве підтвердження цих настроїв знаходимо в повстанні в 1665-66 польської шляхти, війську якої навіть вдалося завдати під Монтвами поразки війську короля. Хоча тоді королі ще втримався на троні, одначе всім уже було зрозуміло, що дні його правління лічені. Останньою значною політичною акцією його стало підписання Андрусівського мирного договору з Московією в 1667. 16 вересня 1668 він змущений був зректися престолу й емігрувати до Франції. Ще кілька років він прожив у своїй резиденції в паризькому передмісті! Сен-Жермен, одначе на політичне життя Польщі якогось особливого впливу не справляв. Помер у Парижі, де і був похований, але згодом прах його з належними почестями перевезено до Польщі і поховано в краківському замку Вавель, усипальниці польських королів.