Ян III Собеський (1629-1696) — визначний державний діяч Польщі, король Речі Посполитої (1674-96), Великий маршалок коронний (1665-74), гетьман польний (1666-68), Великий гетьман коронний (1668-74).
Походив з давнього польського роду Собеських, герба «Яніна», родовим гніздом якого було містечко Собєшин на Люблінщині. Його рід був споріднений з родом Жолкевських, Великий гетьман коронний С. Жолкевський (1618-20) доводився прадідом; а також Вишневецьких і Даниловичів. Родом був з Одеська, що на Львівщині, дістав домащню освіту, вчився в Краківському університеті, здійснив подорож європейськріми країнами, де слухав лекції в низці провідних університетів. Як офіцер польської армії, брав участь у Зборівській, Берестецькій, Охматівській битвах, у битві під Жванцем та в Чуцнівській кампанії, тобто майже в усіх основних битвах польської армії з українською Визвольною армією часів Хмельниччини.
В 1663-64 командував корпусом польських військ під час походу короля Яна II Казимира на Лівобережну Україну, брав участь у війні проти Швеції (1658-60). Був старостою Яворівським (1644-64), стрийським (1660), гневським (1667-96), а також калуським, барським, меджиленським, луцьким. В 1656-65 був коронним хорунжим, тобто одним із провідних воєначальників, одним із заступників коронного гетьмана. Мав величезні маєтності в Галичині та на Люблінщині, в інщих регіонах Польщі й України. Під час громадянської війни в Польщі (1665-66) виступив на боці короля Яна II Казимира, що слугувало зростанню його авторитету як політичного діяча і патріота Польщі. Будучи польним гетьманом, він на чолі польських військ завдав рішучої поразки українсько-татарськім військам під командуванням гетьмана П. Дорошенка та хана Крим-Гірея в битві під Підгайцями й уклав вигідний для Польщі мир. В 1673, вже будучи Великим гетьманом коронним, завдав тяжюї поразки турецько-татарським військам під Хотином.
В 1674, по смерті короля Михайла Вишневецького був обраним на елекційному сеймі новим королем Речі Посполитої. У ранзі короля завдав поразки турецько-татарським військам під с. Журавним (жовтень 1676), примусивши укласти Журавненський мирний договір. Славу йому як полководцю принесла битва під Віднем, де, завдяки натискові польських військ у складі яких перебував і корпус українських козаків, турки змушені були зняти облогу Відня і зазнали поразки (1683). У цій битві Ян Собеський командував польсько-австрійсько-германськими військами, а на чолі українських козаків стояв Семен Палій. В 1686 він уклав Вічний мир з Московією, поклавши край значно зміцнивши північно-східні кордони Речі Посполитої. Цей мир був трагічним для України, оскільки призвів до остаточного розчленування її: лівобережна частина України, включно з Києвом та Запорізькою Січчю, відходили до Московії, Правобережна — до Польщі. Так само він мав намір покласти край магнатській міжусобиці в Польщі, запровадити спадкову монархію (у Речі Посполитій всі шролі ^ли виборними), одначе військово-політичне державницьке зміцнення Польщі не входило в плани Московії, яка рішуче підтримала польську опозицію; так само підтримали бунтівних магнатів Австрія та Бранденбург. Отож, умираючи, він залишав Річ Посполиту такою ж політично нестабільною, як і приймав її, сідаючи на трон.
Цей мир був трагічним для України, оскільки призвів до остаточного розчленування її: лівобережна частина України, включно з Києвом та Запорізькою Січчю, відходили до Московії, Правобережна — до Польщі.