Біографія коротко: Народилася Євгенія Іванівна Ярошинська 18 жовтня 1868 року в селі Чункові Кіцманського повіту на Буковині в сім’ї вчителя. У своїй автобіографії письменниця відзначала:
«Наш рід походить з Росії, відки дід мого отця в році 1812 зайшов на Буковину. Він був політичним преступником, вповідав, що походить з високої родини, але за політичні конспірації був засуджений на велику кару, від котрої спасся утечею за границю».
Від 1874 року довгий час Євгенія жила з батьком у селі Брідок (тепер Чернівецька область). Початкову освіту здобула дома, потім вчилася в Чернівецькій гімназії, де викладання велося німецькою мовою. Закінчивши шість класів з відзнакою, дівчина не могла далі вчитися через скрутне матеріальне становище. Лише самоосвіта могла відкрити перед нею ширший світ. І вона «дома читала і писала неустанно, що не можна було її від книжок відірвати», згадував батько.
Згодом Євгенія Іванівна склала екзамен на право вчителювання і одержала посаду в народній школі.
З середини 80-х років Євгенія Ярошинська розгортає громадську і творчу діяльність. Писати почала німецькою мовою, але через короткий час налагодила тісні зв’язки з українськими культурними діячами, зокрема з Ю. Федьковичем. Твори «буковинського соловія», що потрапили до рук вісімнадцятилітньої дівчини, справили на неї незабутнє враження. А далі вона почала знайомитися ь творчістю Котляревського, Гребінки, Шевченка, Марка Вовчка, Панаса Мирного, Франка, і ці письменники розкрили перед нею багатство української літератури.
Свої твори Євгенія Ярошинська надсилає до газети «Буковина», редактором якої був Ю. Федькович. В номері 13 газети за 1886 рік опубліковано її перший твір — оповідання «Уроєна слабість», того ж року побачило світ у «Бібліотеці для молодіжі» і перше оповідання для дітей «Милосердний пес». Відтоді оповідання, новели, казки й байки письменниці неодноразово з’являлися в різних виданнях Буковини.
Вчителюючи, Євгенія Ярошинська повсякденно спілкувалася з батьками своїх вихованців — простими селянами. Це сприяло кращому її ознайомленню з життям і побутом трударів-буковинців. Ретельно збирала й записувала вона зразки українського фольклору. Наприкінці 1886 року письменниця надіслала в товариство «Руська бесіда» цілу збірку записаних нею народних пісень. Однак ні це товариство, ні львівські товариства, куди зверталася Євгенія Ярошинська, не опублікували її роботи. Збірник з 450 пісень здобув згодом схвалення відділу етнографії «Російського географічного товариства», яке відзначило його срібною медаллю та грошовою премією авторці.
Саме тоді, листуючись із головою товариства російським ученим В. І. Ламанським, Євгенія Ярошинська прилучається до творів Пушкіна, Лєрмонтова, Тургенева, Достоєвського, Толстого. «Всіх сих писателів читала-м в оригіналі,— відзначала письменниця в автобіографії,— подивляючи красу їх мови, фантазію та психологію, котра в жодного європейського писателя не є така вірна, така подиву гідна, як в Достоєвського та Толстого».
На літературну творчість Євгенія Ярошинська дивилася як на засіб служіння народові. У своїх оповіданнях, повістях, казках письменниця прагне до правдивого відображення дійсності, до викриття багатіїв-експлуататорів, до яскравого змалювання образів трудящих. Її твори перейняті щирим гуманізмом, у них відбито демократичні устремління авторки. Царазитичне життя аристократичного панства і попівства, консерватизм, обмеженість, кар’єризм і зродництво реакційної частини української інтелігенції письменниця гостро таврує у своїх кращих творах — «Золоте серце», «Понад Дністром», «Перекинчики».
Чималий внесок Євгенії Ярошинської в дитячу літературу.
З 1901 року письменниця активно співробітничає в журналі «Дзвінок». У цьому журналі та в додатку до нього вона опублікувала понад 40 оповідань, казок, байок і переклала декілька творів чеської письменниці Вільми Соколової.
Твори Євгенії Ярошинської розраховані на дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Щирим співчуттям до бідної людини віє від оповідань письменниці. Її твори для дітей були видані окремими книжечками під назвами: «Перша китичка для малих дівчат» (1901), «Друга китичка для малих дівчат» (1901).
Значною подією в житті Євгенії Ярошинської була її подорож 1891 року по Чехії, яку організував відомий чеський фольклорист і громадський діяч Ржегорж для українських культурних діячів Галичини та Буковини. Ця мандрівка сприяла зміцненню зв’язків і дружби між інтелігенцією братніх слов’янських народів, дала письменниці нагоду познайомити чехів з мистецькими витворами буковинських селян. Після повернення на батьківщину Є. Ярошинська вмістила в газеті «Буковина» «Спомин з подорожі до Праги».
19 липня 1904 року письмениця разом з батьком взяла участь в роботі вчительської конференції в Чернівцях, де виступила з доповіддю «План науковий для шкіл народних всіх категорій». Після конференції вона раптово захворіла. Її поклали в лікарню на операцію, що пройшла невдало. За кілька днів до смерті Є. Ярошинська сказала батькові: «Я мушу умирати, шкода лиш, що не буду для Русі писати, а робила я собі великі плани».
21 жовтня 1904 року Євгенія Іванівна Ярошинська померла у віці тридцяти шести літ. Похована в Чернівцях.