Єлисавети Святої фортеця — укріплення, що існувало на місці сучасного Кіровограда (Україна). Ця фортеця і поселення поблизу неї, що з’явилися в XVIII ст., стали адміністргтивним центром
Новослобідського козацького полку (згодом Єли-саветградського пікінерного полку) та центром Нової Сербії (території, яку росіяни заселяли здебільшого переселенцями з Сербії та інших слов’янських країв Адріатики). Названа була на честь російської імператриці Єлизавети Петрівни (1709-1761). Упродовж 1753-64 Єлисаветградська фортеця слугувала штаб-квартирою російського командування на півдні України, і саме тут базувалася з 1756 слідча комісія, що розглядала справи чільників гайдамацького повстання та скарги дворян на збитки, завданні гайдамаками їх маетностям.
Бойове хрещення прийняла під час російсько-турецької війни 1768-74, коли гарнізон фортеці зумів витримати облогу кримських і ногайських татар, а коли облогу було знято, допомагав відтіснити ординців від сусідніх, новослобідського та новосербського поселень. Після зруйнування в 1775 росіянами Запорізької Січі, вііїськові експерти визнали, що фортеця втратила військове значення, в 1784 всю артилерію та боєзапас, який містився у фортеці, було перевезено до Херсона. На той час навколо фортеці вже сформувалося значне поселення, яке й було 1785 проголошене містом Єлисаветградом.