Єрмак Тимофій (р.н. невід.-помер 1585) — отаман донських і сибірських козаків, «підкорювач Сибіру». Походив (за однією з версій) із Суздаля, з родини міщанина.
На Дону з’явився в ранній юності, відзначився у боях з горцями і незабаром був обраний отаманом Качалинської станиці. Зібравши загін з кількох сотень донських козаків, пішов на Волгу «вольничати», тобто нападати на купців, на багаті стани ногайців, одне слово, займатися грабіжництвом. Крім самого Єрмака, в його загоні прославилися своєю жорстокістю та непогамовністю отамани Матвій Мещеряк, Микита Пан, Іван Кольцо.
В 1577 загін урядовий військ Російської імперії на чолі зі стольником Іваном Мурашкіним розбив загони Т. Єрмака. Сам отаман Єрмак з рештками своїх козаків змушений був утікати на Каму і там просити заступництва у купців-солеварів Стро-ганових. Купці погодилися взяти козаків на службу, з умовою, що вони захищатимуть їх поселення та промисли, а також здобуватимуть для них нові території, відтісняючи війська сибірського хана Кучума. Вже в вересні 1581 козаки Єрмака відбили напад об’єднаного загону вогуличів, вотяків та інших народностей, що населяли територію між Камою та Уралом (під командуванням мурзи Бегулія). Після цього Єрмак на човнах піднявся по річці Чусовій до гирла р. Срібної, де заснував Кокуй-городок. Козаки нападали на поселення сибірських татар та інших народів, грабували їх і проголошували нові землі — територіями Російської імперії.
Перша битва між військами хана Кучума, очолюваними його сином Маметку-лем, відбулася восени 1581, на березі р. Тобол. Козаки, які були озброєні вогнепальною зброєю і гарматами, перемогли. Так само невдалими для татар виявилися і кілька інших битв, оскільки відчувалося, що татарська кіннота не мала досвіду бойових дій проти досвідчених воїнів-професіоналів, до того ж, озброєних вогнепальною зброєю. 23 жовтня відбулася рішуча битва під м. Чувашевом, де війська хана Кучума, хоча й не зазнали остаточної поразки, але були деморалізовані втратами. Кілька остяцьких князів покинули стан хана і подалися до своїх улусів. Сам хан Кучум подався в степ, шукати там порятунку.
Козаки Т. Єрмака без бою захопили його столицю Сибір (Іскер). Взимку і навесні 1582 сибірські татари перейшли до партизанських методів ведення війни. Але загін козаків напав на табір царевича Маметкула, перебив його охорону, а самого спадкоємця трону взяв у полон. Того ж року Єрмак послав у Москву свого посланця отамана І. Кольца з повідомленням, що він, цар, став щарем Царства Сибірського».
Восени 1583 року сибірські татари та остяки перейшли від тактики партизанської війни до облоги Іскера, в якому засіли козаки Т. Єрмака. Тепер уже татари мали певний досвід бойових дій і тримали облогу на такій відстані, щоб ні пищалі, ні гармати їх не досягали. Врятувала становище смілива вилазка отамана Мещеряка, який зі своїм загоном уночі підкрався до стану мурзи Карачі, командуючого татарським військом, і сонними перебив значну частину воїнів, в їх числі і двох синів Карачі. Сибірські татари врахували цей досвід і згодом використали його в бою проти козаків. Коли, на початку серпня 1585 Єрмак з невеликим загоном на своїх човнах-стругах рушив по Іртишу назустріч бухарським купцям, татари, які підстерігали їх на протилежному березі, перейшли річку убрід і напали на сонних козаків. З усієї дружини дивом врятувався лише один козак, який повернувся до Іскера і повідомив про цю трагедію. З його слів відомо, що отаман Єрмак, аби не потрапити в полон, кинувся в Іртиш і загинув у його водах, не допливши до свого човна (струга).