Іловайський Василь (1785-помер після 1840) — генерал-лейтенант козацьких військ. Походний отаман Донських козацьких полків. Походив з донських козаків, з родини наказного отамана війська донського Дмитра Іловайського. Закінчив Другий кадетський корпус. Бойове хрещення дістав у війні з французами, в бою під Плонськом.
За компанію 1806-1807 був нагороджений золотою шаблею на орденом Св. Анни 4 ст. В Січні 1809, у чині козацького старшини, командував полком козаків, які діяли проти турок за Дунаєм. Навесні 1810 він уже очолював загін з двох козацьких полків, і діяв під безпосереднім командуванням генерала М. Кутузова. В районі м. Рушука він, із загоном козаків, увірвався до табору турок і захопив у полон понад 270 солдатів ворога та чимало трофеїв.З липня 1812 його козацький загін діяв проти військ імператора Наполеона. Відзначився під Москвою, під Оршею. Та особлива слава прийшла до нього під час закордонного походу Російської армії (1813-14). Неподалік м. Кульми він, зі своїм полком, оточив штабний загін маршала Вандама і взяв його в полон разом з багатьма вищими офіцерами та 8-а гарматами.В жовтні 1813, напередодні битви під Лейпцігом, полк Іловайського діяв як партизанський, намагаючись всіляко заважати авангардові французьких військ, руйнуючи мости та утворюючи завали на дорогах, і в такий спосіб сповільнюючи рух французів. У Франкфурті-на-Майні відбулася зустріч Іловайського з імператором Олександром І. У 1823 генерал-майор В. Іловайський повертається на Дон, де в травні 1823 був призначений походним отаманом Донських козацьких полків в окремому Кавказькому корпусі Російської армії. В 1826 йому надали чин генерал-лейтенанта. Служив в Грузії, під командуванням генерала Паскевича. Відзначився у битві з горцями під Джеван-Булахом, за що був нагороджений золотою тютюнницею з портретом імператора. Звільнений зі служби в 1840, за станом здоров’я та за родинними обставинами. В серпні 1904 його ім’я присвоєне Восьмому Донському козацькому полку Війська Донського.