Іловайський Олексій (1735-1797) — наказний отаман війська Донського, генерал-аншеф. Походив з давнього козацького, старшинського роду Іловайських. Батько генерал-лейтенанта, наказного отамана
Війська Донського Василя Іловайського. Військовим наказним отаманом був призначений у лютому 1775, з присвоєнням йому чину полковника. При цьому відбувалася значна реорганізація ВійськаДонського. Зокрема, замість військової канцелярії, на Дону було запроваджено цивільний уряд (1775), а в Черкаську засновано Головне народне училище, яке мало готувати адміністраторів цього козацького краю. Саме за його отаманства, Височайшою Грамотою імператора було затверджено права донського війська на ті землі, якими воно віддавна, традиційно володіло, а також ті, які воно добувало у війнах, відтісняючи в гори народи Північного Кавказу. При ньому ж відбулося переселення близько 1000 родин кубанських козаків на Кубанську лінію (1794), котра утворила новий кордон Російської імперії і, зокрема. Донського козацтва. Під його керівництвом відбулося остаточне приписання українців, які прибували на Дон, здебільшого, під час насильницьких переселень — до старшин і станиць (1796).На відміну від багатьох донських, кубанських, терських та інших наказних отаманів, які гинули в боях, О. Іловайський помер у Москві, саме під час великих урочистостей з нагоди коронування імператора Павла І. Поховано його на території Донського монастиря.