Італійський похід О. Суворова (1799) — похід, здійснений союзними російсько-австрійськими військами під командуванням фельдмаршала О. Суворова, в Італію.
Мета походу — звільнення Північної Італії від французьких військ. Взяли в ньому участь і російські козаки. Під командуванням Суворова перебувало 86 тисяч солдатів та козаків. Блокувавши в квітні м. Мантую, фельдмаршал решту військ, щось близько 43 тисяч, повів до річки Адда, щоб дати бій армії під командуванням французького генерала Моро. Для початку, росіяни завдали удару по лівому флангу французів (загоном командував генерал Багратіон, і значну частину його складали козаки), а потім Суворов форсував Адду і вже завдав вирішального удару. Втративши близько 8 тисяч солдатів, французи змушені були відступити. Після цієї перемоги, війська союзників, без особливих труднощів, здобули Мілан, а згодом — Турін. Суворов мав намір і далі переслідувати армію Моро, але австрійці наполягали на тому, щоб він почав здобувати ті фортеці, в яких ще залишались незначні французькі гарнізони. Відтак, час та ініціативу було втрачено, і це дозволило французам перекинути з Південної Італії армію генерала Макдональда. Військо Суворова, основні сили якого перебували в цей час на березі річки Треббія (Північна Італія), виявилися затиснутими між двома могутніми французькими арміями. На початку червня 1799 армія Макдональда почала наступ на позиції великого загону австрійців під командуванням генерала Отта. Дізнавшись про це, Суворов з 30-и тисячним корпусом вирушив йому на допомогу. Хоча після 60-кілометрового переходу війська були дуже стомленими, Суворов негайно нав’язав французам бій і зумів врятувати австрійців. Проте наступного дня (8 червня) натиск французів був таким навальним, що Суворову особисто, в одній сорочці, довелося сісти на коня і повести своїх солдатів у контратаку. Вночі Макдональд, якого було поранено у бою, почав відводити свої війська на південь, в район м. Тоскани. І знову Суворову не дали можливості розвинути цей успіх: австрійське командування наполягало, щоб він усе ж таки розпочав вибивати французів з фортець, і довелося підкорятися.
А в цей час французи зуміли сформувати свою Альпійську армію, поставивши на чолі її талановитого молодого генерала Жубера. Армія у Жубера була невеличкою, всього 38 тисяч, а досягши містечка Нові, він побачив перед собою на рівнині 65-тисячну армію Суворова. Вирішивши, що йому краще оборонятися, Жубер відвів війська під захист гір і там, на дуже зручних позиціях, заклав свій укріплений табір.
На світанку 4 серпня першими розпочали бій австрійці. На одній із ділянок вони почали проривати оборону французів, але становище врятував сам Жубер, який прийшов з загоном солдатів на допомогу. Ось тільки в цій битві його було смертельно поранено і замість нього армію очолив генерал Моро. Після битви, що тривала до вечора, сили французів уже були вичерпані, в той час, як Суворов отримав свіжі австрійські полки, О шостій вечора Моро наказав своїм військам відступати на південь, але відступ незабаром перетворився на розгромну втечу. Загалом, у цій битві французи втратили близько 11 тисяч своїх солдатів, в той час як армія Суворова -близько 7 тисяч.
Тепер Суворов досить легко міг розгромити французьку армію, залишки якої зосереджувалися неподалік Генуї, і розпочати наступ на Південну Францію, проте австрійське командування знову не дозволило йому зробити цього. Замість того, щоб допомогти йому остаточно розгромити військо Моро, воно наказало Суворову націлити свою армію на Швейцарію, щоб там, об’єднавшись із корпусом російського генерала Римського-Корсакова, розпочати… наступ на Францію. Саме такою напівпе-ремогою і завершився цей Італійський похід полководця О. Суворова.
В Італійському поході Суворова взяли участь шість (за іншими даними — 8) полків Донського козацького війська, якими командували полковники Греков, Денисов, Молчанов, Позднєєв, Сичов… і відомо, що козаки брали участь у всіх вирішальних битвах та боях цієї кампанії.
Окремо слід сказати, що в цьому поході взяв участь походний отаман донських козаків полковник Адріан Денисов. Він командував корпусом, який бився під Бергамо (місто здобули козацькі полки, без участі решти російсько-австрійських військ), Міланом, Маренго, Нові. Разом зі своїми козаками отаман Денисов здійснював, у складі військ Суворова, славетний перехід через Альпи. Саме за участь у Італійському поході йому було присвоєно чин генерал-майора та нагороджено двома орденами Св. Анни 2ст., орденом Св. Анни І ст. і командорським Хрестом Іоанна Єрусалимського.