Повсякденною їжею запорозьких козаків були: соломаха — житнє борошно, густо зварене на воді й засмажене олією з цибулею; тетеря — пшоно або житнє тісто, зварене на квасі; братко — теж пшоняна каша з додаванням прісного тіста.
Круту тетерю їли з жиром, молоком, звичайною водою або із щербою — риб’ячою юшкою. Варену або печену рибу подавали на стеблях — дерев’яних дошках з видовбаною серединою, щоб не стікала юшка.
Запорожці вживали багато фруктів, городини, різної зелені — кропиву, лободу, чебрець, м’яту, кульбабу, звіробій, листя й коріння суниць. Найбільшою пошаною користувалися часник і цибуля.
Запорожці любили поласувати свіжим м’ясом, салом, птицею, дичиною, варениками, сирниками, гречаними галушками з часником, приправленими салом, що їх готував курінний кухар на спеціальне замовлення і додатково зібрані гроші.
Козаки також вживали рубці, свинину («свинячу голову до хріну та локшину на переміну», — як писав І. Котляревський), мамалигу — тісто з проса чи кукурудзи, котру їли з бринзою, солоним овечим сиром, і загреби — коржі, які клали в напалену піч і загрібали попелом і гарячим вугіллям.
Печеного хліба в куренях на стіл не подавали. Його більше вживали ті запорожці, що жили в передмістях Січі або в паланках у власних хатах.
Мед, пиво, брагу ставили на сирно (стіл) у кінвах (невеликих відрах) з навішеними на них дерев’яними коряками, або «михайликами».
Запорожці їли тричі на день: на сніданок, обід і вечерю обов’язково були гарячі страви, 1 варені у великих мідних або чавунних казанах, що чіплялися за допомогою залізних гаків на кабиці в сінях куреня.
Їжу в кожному курені готував окремий кухар з помічниками-підлітками, обов’язком яких було приносити воду в курінь і тримати в чистоті казани й різноманітний скляний, дерев’яний, глиняний і металевий посуд: келихи, чарки, кухлі, пляшки, глечики, полив’яні тарелі, кварти тощо.
Під час обіду за стіл сідали всі разом, навіть підлітки, що допомагали кухарям.
На покуті — почесному місці — сідав курінний отаман, а також гості куреня. Козаки розміщувались по старшинству прибуття на Січ.
Перш ніж сісти за стіл, курінні товариші ставали в ряд один біля одного, хрестилися до ікони, читали молитву про хліб насущний.
Закінчивши трапезу, козаки вставали, хрестилися на ікони, дякували спершу курінному отаманові, а потім — курінному кухареві, кидали на стіл дрібні монети для закупівлі необхідних харчів на наступний день.
Дуже важливо й те, що запорожці суворо дотримувалися постів, до того ж за цей час очищувався й оздоровлювався їхній організм.