Ґінзбурґ Олександр Ілліч (нар. 21.11.1936, м. Москва — пом. 19.07.2002, м. Париж) — журналіст. Учасник рос. пра-возах. руху. Політв’язень рад. тюрем і концтаборів (1960-62, 1967-72, 1977-79).
Перший розпорядник Фонду допомоги політв’язням і їхнім родинам. Співзасновник МГГ (1976).
З 1956 навчався на ф-ті журналістики Москов. ун-ту, працював у театрі, кіно й на ТБ, був кор. г. «Москов. комсомолец». 1959-60 видавав одну із перших самвидав. періодик — поет, альманах «Синтаксис».
У липні 1960 заарешт. і після невдалих спроб КДБ сфабрикувати звинувач. за «Законом про держ. злочини» засудж. за карною справою «підробка документів» (склав за товариша іспит у веч. школі) на 2 р.
1962, звільнено, працював робітником. 1966 вступив на веч. відділ. Москов. історико-архітект. ін-ту. 1966 започаткував документ. жанр самвидаву, видавши «Білу книгу» м-лів справи рос. дисидентів А. Синявського та Ю. Данієля.
23.01.1967 заарешт. і засудж. у «процесі чотирьох» за звинув. у «поширенні анти-рад. літ-ри» на 5 р. ув’язнення. 1968 розпочалася перша петиційна кампанія, яка відіграла велику роль у консолідації правозах. руху в СРСР. Листи на підтримку Ґ., Ю. Ґаланскова, А. Добровольського та В. Лашкової підписали також 139 українців. Г. карався в мордов. політ, таборах та у Владимир. тюрмі.
Після звільнення оселився в м. Таруса (Калузька обл., Росія). За його сприяння там само оселилися після звільн. Н. Строката та С. Караванський. Перебував під гласним наглядом міліції. 1974 став розпорядником створеного О. Солженіциним Рос. гром. Фонду допомоги політв’язням та їхнім родинам, значна частина якого надходила в Україну через В. Лісову, О. Антонів, Є. Захарова. У цій справі Г. приїздив до Києва і Львова. Ґ. — співзасновник МГГ. 9.11.1976 на прес-конференції в його квартирі
М. Руденко оголосив про створення Української Гельсінської групи (УГГ).
3.02.1977 за згодою Політбюро ЦК КПРС Ґ. заарешт. з іншими лідерами Гельс. руху (Ю. Орлов, М. Руденко, Т. Венцлова).
10-13.07.1978 засудж. Калузьким обл. судом за ст. 70 ч. 2 КК РСФСР на 8 р. ув’язнення та З р. заслання й визнано особливо небезп. рецидивістом. Інкр. переважно документи МГГ. Карався в мордов. таборі особливого режиму в сел. Сосновка.
У квітні 1979 внаслідок переговорів на найвищому рівні між США й СРСР Ґ. обміняно разом із В. Морозом і з 2 політв’язнями на 2 рад. шпигунів. Жив у США, потім у Франції був керівником рос. культ, центру в Монжероні, відтак до 1977 — провідним оглядачем г. «Рус. мысль» (Париж). Поховано на паризькому цвинтарі Пер-Лашез.